Розділ 8. Перед синедріоном

Дії апостолів

(Підставою цього розділу є Дії 5:12-42)

Хрест, знаряддя ганьби й тортур, приніс надію і спасіння світові. Учні були простими людьми; вони не володіли ні багатством, ні зброєю, а лише Словом Божим. Однак зміцнившись силою Христа, вони йшли у світ, розповідаючи чудову історію про ясла і хрест і перемагаючи всякий опір. Позбавлені земних почестей і визнання, вони були героями віри. Слова, котрі вони проголошували з Божественною красномовністю, сколихнули світ.

В Єрусалимі, де існувала найбільша упередженість і розповсюджувалися найсуперечливіші ідеї щодо Того, Кого розп'яли як злочинця, учні продовжували сміливо проголошувати слова життя, відкриваючи юдеям істину про роботу й місію Христа, Його розп'яття, воскресіння й вознесіння. Священики і начальники були вражені ясним сміливим свідченням апостолів. Сила воскреслого Спасителя воістину спочила на учнях, і їхня діяльність супроводжувалася ознаками й чудесами, що сприяло щоденному зростанню кількості віруючих. Уздовж вулиць, якими мали проходити учні, люди “недужих виносили... і клали на носилках і постелях, щоб, як проходить Петро, хоч тінь його впала на декого з них”. Сюди приводили також одержимих нечистими духами. Навколо них збиралися натовпи людей, і всі зцілені голосно славили Бога та ім'я Викупителя.

Священики й начальники бачили, що Христос звеличений понад ними. Саддукеї, котрі не вірили у воскресіння, почувши, що апостоли звіщають воскресіння Христа із мертвих, сповнилися люті. Вони розуміли: якщо апостолам буде дозволено проповідувати воскреслого Спасителя і творити чудеса в Його Ім'я, учення, що заперечувало воскресіння, буде відкинуте, а секта саддукеїв незабаром перестане існувати. Фарисеї ж були розлючені тим, що вчення апостолів завдавало удару юдейським обрядам, оскільки стверджувало, що жертвоприношення втратили всякий зміст.

Усі попередні спроби придушити це нове вчення виявилися даремними; але тепер садукеї і фарисеї вирішили покласти край роботі учнів, бо вони вказували на них як на винуватців смерті Ісуса. Сповнені обурення священики, грубо схопивши Петра та Йоана, замкнули їх до міської в'язниці.

Вожді юдейської нації не виконали Божих намірів що до вибраного народу. Ті, кого Господь зробив хоронителями Істини, не виправдали виявленого їм довір'я, і Бог обрав інших для виконання Своєї справи. Тепер сліпі вожді дали волю своєму почуттю, котре вони називали праведним гнівом проти тих, хто доводив неспроможність виплеканого ними вчення. Вони не бажали допустити навіть думки, що це вони помилково розуміють Слово, неправильно тлумачать і застосовують Писання. Вони діяли як ті, що втратили здоровий глузд. “Яке право мають ці вчителі, — говорили вони, — з яких декотрі є простими рибалками, проповідувати ідеї, що суперечать вченню, котрого ми навчаємо народ?” Сповнені рішучості зупинити поширення цих ідей, вони вкинули до в'язниці тих, хто проповідував їх.

Однак це не злякало і не засмутило учнів. Святий Дух нагадав їм слова Христа: “Раб не більший за свого пана. Якщо Мене переслідували, то й вас будуть переслідувати; якщо Моє слово зберегли, то й ваше зберігатимуть. Але це все будуть робити вам задля Мого Імені, бо ж не знають Того, Хто Мене послав... Із синагог виганятимуть вас. Надходить час, коли кожний, хто вбиватиме вас, буде вважати, ніби тим служить Богові. Отож, Я сказав вам це, щоб коли прийде їхній час, ви згадували, що Я вам сказав. Цього вам не сказав спочатку, бо Я був з вами” (Івана 15:20-21; 16:2, 4).

Небесний Бог, могутній Повелитель Всесвіту, дивлячись, як люди повстали проти Його справи, вирішив Сам допомогти ув'язненим учням. “Та ангел Господній уночі відчинив двері в'язниці, вивів їх і сказав: ‘Ідіть, ставайте в храмі й кажіть народові всі слова цього життя!’” Це повеління, зрозуміло, суперечило наказові юдейських начальників. Та чи сказали апостоли у відповідь: “Ми не можемо цього зробити, доки не порадимося з міською владою і не отримаємо дозволу від неї”? Ні. Бог сказав: “Ідіть”, — і вони послухалися. “Вони пішли вдосвіта до храму й навчали”.

Коли Петро та Йоан з'явилися серед віруючих і розповіли, як ангел провів їх повз воїнів, які охороняли в'язницю, наказавши продовжувати призупинену роботу, брати сповнилися подивом і радістю.

Тим часом первосвященик та його прибічники “скликали синедріон усіх старших з-поміж синів Ізраїлю”. Священики й начальники вирішили звинуватити учнів у заколоті, убивстві Ананія й Сапфіри та змові з метою підірвати авторитет священиків. Вони сподівалися так підбурити народ, щоб натовп, узявши ініціативу у свої руки, повівся з учнями так, як колись з Ісусом. їм було відомо, що багато людей, які досі не прийняли вчення Христа, втомились від свавілля юдейських начальників і прагнуть змін. Священики побоювалися: якщо ці незадоволені приймуть проголошувані апостолами істини та визнають Ісуса Месією, то гнів усього народу буде звернений проти релігійних вождів і їм доведеться відповідати за страту Христа. Тому вони вирішили вдатися до рішучих заходів, аби не допустити цього.

Вони наказали привести ув'язнених, але коли почули, що двері в'язниці були надійно замкнені, а коло дверей стояли вартові, однак самих в'язнів не було, — їхньому подиву не було меж.

Незабаром надійшло повідомлення, яке ще більше вразило всіх: “Мужі, яких вони посадили до в'язниці, перебувають у храмі, стоять і навчають народ. Тоді начальник охорони пішов зі слугами, привів їх без застосування сили, бо боялися народу, щоб не побили їх камінням”.

Хоч апостоли чудом були визволені з в'язниці, проте вони не були звільнені від допиту та покарання. Христос, ще коли був з ними, сказав: “Стережіться ж самі. Видаватимуть вас на суди, і в синагогах будуть вас бити, і станете перед правителями та царями через Мене, їм на свідчення” (Марка 13:9). Бог послав ангела звільнити їх на знак Своєї любові та запевнення, що Він перебуває з ними. Тепер надійшла їхня черга постраждати за Того, Чиє Євангеліє вони проповідували.

Історія пророків та апостолів містить чимало повчальних прикладів благородства та вірності Богові. Свідки Христові вважали за краще зносити ув'язнення, тортури і смерть, аніж порушувати Божі повеління. Поведінка Петра та Йоана відзначалася такою ж героїчністю, як і поведінка інших вісників Євангелія. Коли вони вдруге стали перед мужами, котрі робили все для знищення апостолів, у їхніх словах і вчинках не було жодного страху, жодного вагання. І коли первосвященик сказав: “Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це Ім'я? А ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цього Чоловіка? А Петро й апостоли у відповідь сказали: Потрібно слухатися більше Бога, ніж людей!” Ангел небесний звільнив їх із в'язниці, звелівши навчати в храмі. Дотримуючись його повеління, вони виконували Божественний наказ і за будь-яку ціну мали продовжувати цю справу.

Тоді Святий Дух зійшов на учнів і обвинувачені стали обвинувачами, поклавши відповідальність за вбивство Христа на членів синедріону. “Бог батьків наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві. Бог підняв Його Своєю правицею як Князя і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. І ми та Дух Святий, Якого дав Бог тим, що коряться Йому, є [Його] свідками щодо цих слів!”

Почувши ці слова, юдеї сповнилися такої люті, що вирішили діяти свавільно і без подальшого судочинства та дозволу римських властей віддати в'язнів на смерть. Винуваті в крові Христа, вони були готові тепер заплямувати свої руки і кров'ю Його учнів.

Однак в синедріоні знайшлася одна людина, котра у словах учнів розпізнала голос Божий. Це був Гамалиїл — фарисей з бездоганною репутацією, учений, високопоставлений муж. Володіючи ясним розумом, він зрозумів, до яких страшних наслідків може призвести насильство, задумане священиками. Перш ніж звернутися до присутніх, він попросив, щоб в'язнів вивели. Він добре знав, із ким має справу; йому було відомо, що вбивці Христа не зупиняться ні перед чим, аби здійснити свій намір.

Його слова відзначалися великою виваженістю і спокоєм: “Мужі ізраїльські, поміркуйте поміж собою щодо цих людей, що ото хочете з ними зробити. Недавно об'явився Тевда, кажучи, що він є кимось, — до нього пристало щось із чотириста людей. Він був убитий, і всі, що вірили в нього, розсіялися і зійшли на ніщо. Після нього під час перепису об'явився галилеєць Юда, потягнувши за собою [чимало] народу. І він також загинув, а всі, що слухали його, — розпорошилися. І нині кажу вам: відступіться від цих людей і залишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, — вона загине; якщо ж від Бога, то ви не зможете зруйнувати її, — щоб часом не стати вам богоборцями!”

Священики не могли заперечити, побачивши розумність цієї слушної аргументації, і змушені були погодитися з Гамалиїлом. Однак вони були не здатні звільнитися від своєї ненависті й упередженості. Дуже неохоче, спочатку побивши учнів і заборонивши їм під страхом смерті проповідувати в Ім'я Ісуса, вони відпустили їх. “А вони вийшли із синедріону, радіючи, що за Ім'я Господа [Ісуса] удостоїлися прийняти зневагу. Щодня в храмі й по домах вони не переставали навчати й благовістити про Ісуса Христа”.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дії апостолів» автора Уайт Еллен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 8. Перед синедріоном“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Божий план щодо його церкви

  • Розділ 2. Приготування дванадцятьох

  • Розділ 3. Велике доручення

  • Розділ 4. П'ятидесятниця

  • Розділ 5. Дар Духа

  • Розділ 6. Біля воріт храму

  • Розділ 7. Застереження лицемірам

  • Розділ 8. Перед синедріоном
  • Розділ 9. Сім дияконів

  • Розділ 10. Перший християнський мученик

  • Розділ 11. Євангеліє в Самарії

  • Розділ 12. Із гонителя — в учні

  • Розділ 13. Дні приготування

  • Розділ 14. Шукач істини

  • Розділ 15. Звільнення із в'язниці

  • Розділ 16. Євангеліє в Антіохії

  • Розділ 17. Провісники Євангелія

  • Розділ 18. Проповідь серед язичників

  • Розділ 19. Євреї та язичники

  • Розділ 20. Звеличення хреста

  • Розділ 21. За межами Малої Азії

  • Розділ 22. Солунь

  • Розділ 23. Верія й Афіни

  • Розділ 24. Коринт

  • Розділ 25. Послання до солунян

  • Розділ 26. Аполлос у Коринті

  • Розділ 27. Ефес

  • Розділ 28. Дні праці і випробувань

  • Розділ 29. Вістка застереження і благання

  • Розділ 30. Покликані досягати високих моральних стандартів

  • Розділ 31. Прийнята вістка

  • Розділ 32. Щедра церква 

  • Розділ 33. Працюючи у важких умовах

  • Розділ 34. Посвячене служіння 

  • Розділ 35. Спасіння для юдеїв

  • Розділ 36. Віступництво в Галaтії

  • Розділ 37. Остання подорож Павла до Єрусалима

  • Розділ 38. Павло — в'язень

  • Розділ 39. Суд у Кесарії

  • Розділ 40. Павло звертається до кесаря

  • Розділ 41. “Ти майже переконав мене”

  • Розділ 42. Морська подорож і корабельна аварія

  • Розділ 43. У Римі

  • Розділ 44. Кесарів дім

  • Розділ 45. Листи з Рима

  • Розділ 46. На волі

  • Розділ 47. Останній арешт 

  • Розділ 48. Павло перед Нероном

  • Розділ 49. Останній лист Павла

  • Розділ 50. Засуджений на смерть

  • Розділ 51. Вірний співпастир

  • Розділ 52. Непохитні до кінця

  • Розділ 53. Улюблений Йоан 

  • Розділ 54. Вірний свідок

  • Розділ 55. Перетворений благодаттю

  • Розділ 56. Патмос

  • Розділ 57. Об'явлення

  • Розділ 58. Тріумфуюча церква

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи