Розділ 15. Звільнення із в'язниці

Дії апостолів

(Підставою цього розділу є Дії 12:1-23)

“На той час цар Ірод простягнув руки, щоб декому з Церкви заподіяти зло”. У той час Юдеєю правив Ірод Агрипа, підлеглий римському імператорові Клавдію. Ірод також обіймав посаду тетрарха Галилеї. Він був прозелітом, наверненим у юдейську віру, і, складається враження, дуже ревно дотримувався обрядів юдейського закону. Бажаючи завоювати прихильність юдеїв і сподіваючись таким чином зберегти своє становище та почесті, він узявся виконувати їхні бажання, переслідуючи Христову Церкву, грабуючи житла й маєтки віруючих та ув'язнюючи керівників Церкви. Він кинув у в'язницю Якова, Йоанового брата, і послав ката, аби той умертвив його мечем, як колись за наказом іншого Ірода був обезглавлений пророк Йоан. Побачивши, що юдеї задоволені такими діями, він ув'язнив і Петра.

І це насильство мало місце під час свята Пасхи. Відзначаючи визволення з Єгипту та претендуючи на велику ревність щодо Божого Закону, юдеї водночас порушували всі принципи цього Закону, переслідуючи та вбиваючи віруючих у Христа.

Смерть Якова віруючі сприйняли як велике горе, вона викликала в них жах. Коли ж до в'язниці було вкинуто й Петра, уся Церква почала постити й молитися. Юдеї схвалювали дії Ірода щодо вбивства Якова, хоча деякі були незадоволені тим, що страта була таємною; вони вважали, що публічна страта могла б більше залякати віруючих та всіх, хто їм співчував. Тому Ірод утримував Петра під вартою, маючи намір задовольнити бажання юдеїв і стратити його публічно. Проте було висловлене припущення, що страта одного з найстарших апостолів на очах усього народу, зібраного в той час у Єрусалимі, може бути небезпечною справою. Юдеї побоювалися, що народ, побачивши, як його ведуть на смерть, сповниться жалем.

Священики і старійшини боялися також, щоб Петро не виголосив одного зі своїх натхненних закликів, які так часто спонукували людей досліджувати життя й характер Ісуса і яких вони не могли спростувати всіма своїми аргументами. Горливість, з якою Петро відстоював справу Христа, спонукала багатьох стати прихильниками Євангелія. Тому правителі побоювалися: якщо Петрові буде дана можливість захищати свою віру в присутності великого зібрання людей, котрі прийшли до міста на поклоніння, ті вимагатимуть від царя його звільнення.

Страта Петра під різними приводами відкладалася і мала відбутися після Пасхи; отже, члени Церкви мали достатньо часу для глибокого дослідження сердець і молитви. Вони безперестанно молилися за Петра, бо розуміли, що він дуже потрібний для справи Господа. Вони усвідомлювали, що досягли такого критичного стану, коли без особливої допомоги Божої Церква Христова може бути знищена.

А в цей час віруючі з різних країн сходилися до храму, призначеного для поклоніння Богові. Сяючи золотом і дорогоцінними каменями, він являв собою прекрасне величне видовище. Однак Єгова вже залишив ці розкішні оселі. Ізраїль, як народ, розірвав свій Заповіт із Богом. І коли Христос наприкінці Свого земного служіння востаннє подивився на внутрішню частину храму, Він сказав: “Ось, залишається вам ваш дім порожнім” (Матвія 23:38). Досі Він називав храм домом Свого Отця; але коли Син Божий вийшов з його стін, присутність Бога назавжди залишила храм, споруджений для Його слави.

День страти Петра був, нарешті, призначений, однак молитви віруючих не припиняли підноситися до Неба; у той час як вони палко благали про допомогу, Божі ангели охороняли ув'язненого апостола.

Пам'ятаючи про попереднє звільнення апостолів із в'язниці, Ірод ужив подвійних запобіжних заходів. Щоб виключити будь-яку можливість утечі, Петра стерегли шістнадцять воїнів, які, змінюючи один одного, пильнували його вдень і вночі. Він перебував у камері між двома воїнами, прикутий двома ланцюгами до зап'ястя кожного з воїнів. Жодний його рух не залишався непоміченим ними. Двері в'язниці були міцно замкнуті і надійно охоронялися, так що будь-яка можливість утечі чи визволення людськими силами була виключена. Але найскрутніше в людському розумінні становище для Бога є можливістю виявити Свою силу.

Петро був ув'язнений в камері, висіченій у скелі; двері були міцно замкнені на численні засуви, і вартові були попереджені про відповідальність за збереження в'язня. Однак засуви, замки, римська варта — усе, що виключало будь-яку можливість людської допомоги, мало ще більш повно продемонструвати велич Божої перемоги, явленої у визволенні Петра. Ірод, який виступив проти Всемогутнього, мусив зазнати цілковитої поразки. Бог у Своїй могутності мав намір урятувати дорогоцінне життя, котре юдеї задумали знищити.

І ось настала остання ніч перед запланованою стратою. Для порятунку Петра з Небес був посланий могутній ангел. Міцні ворота, за котрими знемагав цей Божий святий, відчиняються без допомоги людських рук. Ангел Всевишнього проходить крізь них, і вони нечутно зачиняються за ним. Він входить до камери і бачить Петра, який безтурботно спить, цілковито довірившись Богові.

Світло, що оточує ангела, наповнює собою всю камеру, але апостол не пробуджується. Лише після того як ангел доторкується до Нього й говорить: “Швидко вставай!” — Петро прокидається і бачить, що камера осяяна небесним світлом і перед ним стоїть преславний ангел. Апостол механічно виконує наказ, і коли, підводячись, підіймає руки, то майже не помічає, що кайдани впали з його зап'ясть.

І знову голос небесного посланця наказує йому: “Підпережися і взуйся”. Петро мимоволі підкоряється, не зводячи зачудованого погляду зі свого гостя і гадаючи, що все це бачить уві сні або видінні. Ангел ще раз наказує: “Зодягнися у свій одяг і йди за мною!” Він прямує до дверей, а Петро, зазвичай такий говіркий, іде слідом, втративши від подиву дар мови. Вони переступають через вартових, підходять до замкнених на важкі засуви дверей, котрі самі по собі відчиняються й одразу ж зачиняються, тоді як сторожа всередині та зовні нерухомо завмерла на своєму посту.

Вони підходять до других дверей, які також охороняються із середини та ззовні. Вони відчиняються, як і перші без скрипу завісів та гуркоту залізних засувів, — і так само безшумно зачиняються за ними. Пройшовши таким же чином і крізь треті ворота, вони опиняються на вулиці. Ніхто не вимовив ані слова, не чути навіть звуку кроків. Оточений сліпучо яскравим сяйвом, ангел плавно рухається попереду, а приголомшений Петро, гадаючи, що він усе ще бачить сон, іде слідом за своїм визволителем. Так вони проходять одну вулицю, після чого ангел, виконавши свою місію, раптово зникає.

Коли небесного світла не стало, Петро опинився в непроглядній темряві. Коли його очі трохи призвичаїлися до темноти, вона перестала видаватися йому такою густою, і він побачив, що стоїть один на безлюдній вулиці. Його обличчя обвіває прохолодний нічний вітерець. Тепер він усвідомив, що знаходиться на волі в знайомій частині міста; він упізнає місце, котре так часто відвідував і повз яке мав востаннє пройти наступного дня.

Петро намагається пригадати все, що з ним сталося за останніх кілька хвилин. Він пам'ятає, як заснув, закутий між двома воїнами; його сандалі та верхній одяг були поряд. Петро дивиться на себе і бачить, що він одягнутий і підперезаний. Його зап'ястя, опухлі від важких залізних кайданів, тепер вільні від них. Він усвідомлює: його звільненню — не галюцинація, не сон і не видіння, а блаженна реальність. Завтра його мали вести на страту, але ангел визволив його від в'язниці і смерті. “Отямившись, Петро сказав: Нині твердо знаю, що Господь послав Свого ангела і вирвав мене з рук Ірода та від усього, чого сподівався юдейський народ!”

Апостол одразу ж попрямував до будинку, де були зібрані його співбрати й тієї хвилини палко молилися про нього. “Як постукав він у ворота двору, вийшла служниця на ім'я Рода, щоб довідатися. Впізнавши голос Петра, з радості не відчинила дверей, а прибігла і повідомила, що Петро стоїть біля воріт. Вони їй сказали: Ти не при собі! Вона ж наполягала, що так воно є. А вони говорили: Це його ангел!

Петро ж стукав далі. Відчинивши, побачили його й жахнулися. Давши їм знак рукою, щоб мовчали, розповів їм, як Господь його вивів із в'язниці”. Потім Петро, “вийшовши... вирушив до іншого місця”. Серця віруючих сповнилися радістю і хвалою, тому що Бог почув і відповів на їхні молитви, звільнивши Петра з рук Ірода.

Уранці зібрався великий натовп людей, аби подивитися на страту апостола. Ірод послав до в'язниці за Петром, якого мали привести під численною озброєною вартою, щоб не тільки виключити можливість утечі, але й залякати всіх, хто йому співчував, та продемонструвати силу царя.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дії апостолів» автора Уайт Еллен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 15. Звільнення із в'язниці“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Божий план щодо його церкви

  • Розділ 2. Приготування дванадцятьох

  • Розділ 3. Велике доручення

  • Розділ 4. П'ятидесятниця

  • Розділ 5. Дар Духа

  • Розділ 6. Біля воріт храму

  • Розділ 7. Застереження лицемірам

  • Розділ 8. Перед синедріоном

  • Розділ 9. Сім дияконів

  • Розділ 10. Перший християнський мученик

  • Розділ 11. Євангеліє в Самарії

  • Розділ 12. Із гонителя — в учні

  • Розділ 13. Дні приготування

  • Розділ 14. Шукач істини

  • Розділ 15. Звільнення із в'язниці
  • Розділ 16. Євангеліє в Антіохії

  • Розділ 17. Провісники Євангелія

  • Розділ 18. Проповідь серед язичників

  • Розділ 19. Євреї та язичники

  • Розділ 20. Звеличення хреста

  • Розділ 21. За межами Малої Азії

  • Розділ 22. Солунь

  • Розділ 23. Верія й Афіни

  • Розділ 24. Коринт

  • Розділ 25. Послання до солунян

  • Розділ 26. Аполлос у Коринті

  • Розділ 27. Ефес

  • Розділ 28. Дні праці і випробувань

  • Розділ 29. Вістка застереження і благання

  • Розділ 30. Покликані досягати високих моральних стандартів

  • Розділ 31. Прийнята вістка

  • Розділ 32. Щедра церква 

  • Розділ 33. Працюючи у важких умовах

  • Розділ 34. Посвячене служіння 

  • Розділ 35. Спасіння для юдеїв

  • Розділ 36. Віступництво в Галaтії

  • Розділ 37. Остання подорож Павла до Єрусалима

  • Розділ 38. Павло — в'язень

  • Розділ 39. Суд у Кесарії

  • Розділ 40. Павло звертається до кесаря

  • Розділ 41. “Ти майже переконав мене”

  • Розділ 42. Морська подорож і корабельна аварія

  • Розділ 43. У Римі

  • Розділ 44. Кесарів дім

  • Розділ 45. Листи з Рима

  • Розділ 46. На волі

  • Розділ 47. Останній арешт 

  • Розділ 48. Павло перед Нероном

  • Розділ 49. Останній лист Павла

  • Розділ 50. Засуджений на смерть

  • Розділ 51. Вірний співпастир

  • Розділ 52. Непохитні до кінця

  • Розділ 53. Улюблений Йоан 

  • Розділ 54. Вірний свідок

  • Розділ 55. Перетворений благодаттю

  • Розділ 56. Патмос

  • Розділ 57. Об'явлення

  • Розділ 58. Тріумфуюча церква

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи