Розділ 6. Біля воріт храму

Дії апостолів

(Підставою цього розділу є Дії 3; 4:1-31)

Учні Христа глибоко усвідомлювали власну неспроможність, а тому в покорі й молитві вони з'єднували свою слабкість з Його силою, своє неуцтво — з Його мудрістю, свою недостойність — із Його праведністю, своє убозтво — з Його невичерпним багатством. Зміцнюючись таким чином, вони, не вагаючись, долали усі перешкоди в служінні Господеві.

Невдовзі після отримання Святого Духа, після певного часу, проведеного в ревних молитвах, Петро та Йоан, йдучи до храму на богослужіння, побачили біля Гарних воріт каліку. Життя цього нещасного від народження (а він мав сорок років) було сповнене болю й страждання. Він давно мріяв побачити Ісуса, аби зцілитися, проте був практично безпомічним і перебував далеко від того місця, де трудився великий Лікар. Його благання спонукали, нарешті, декількох друзів принести каліку до воріт храму. Та прибувши туди, він дізнався, що Той, на Кому зосереджувалися усі його надії, був відданий на жорстоку смерть.

Його розчарування викликало співчуття в людей, котрі знали, як давно він очікував зцілення від Ісуса. Вони щодня приносили його до храму, щоби перехожі, зглянувшись на бідолашного, подали йому бодай невелику милостиню для задоволення насущних потреб. Коли Петро та Йоан проходили повз нього, він попросив у них милостині. Учні поставилися до нього зі співчуттям, і Петро сказав: “Подивися на нас!” Він пильно дивився на них, сподіваючись щось від них одержати. Але Петро промовив: “Срібла й золота не маю”. Коли Петро сказав про свою бідність, каліка занепав духом, проте його лице засвітилося надією, коли апостол сказав: “Але що маю, даю тобі: в Ім'я Ісуса Христа Назарянина встань і ходи!”

“І, взявши його за праву руку, підвів його. Відразу ж зміцніли його стопи й суглоби. Підскочивши, він встав і почав ходити. Тож ввійшов з ними в храм, ходив і підскакував, хвалячи Бога. І весь народ побачив, як він ходив і хвалив Бога. Коли ж дізналися, що це той, який сидів заради милостині біля Гарних воріт храму, переповнилися страхом і подивом від того, що з ним сталося. Оскільки він був біля Петра та Йоана, то збігся до них увесь здивований народ у притвор, що називається Соломоновим”.

Люди дивувалися з того, що учні здатні робити ті ж чудеса, що й Ісус. Однак перед ними стояв чоловік, який сорок років був безпорадним калікою. Тепер же він тішився своїм зціленням, маючи здорові руки й ноги, і був щасливий, що повірив в Ісуса.

Коли учні побачили здивування на обличчях людей, Петро запитав: “Чому дивитеся на нас так, наче ми своєю силою або побожністю зробили, щоб він ходив?” Він запевнив їх, що зцілення відбулося в Ім'я і через заслуги Ісуса Назарянина, Якого Бог воскресив із мертвих.

“І вірою в Ім'я Його, — оголосив апостол, — Його Ім'я оздоровило того, кого бачите й знаєте. Віра, що від Нього, дала йому це зцілення перед усіма вами”.

Апостоли відверто говорили про великий гріх юдеїв, які зреклися й віддали на смерть Князя життя. Однак вони намагалися не доводити своїх слухачів до розпачу. “Ви зреклися Святого й Праведного, — продовжував Петро, — а випросили звільнити вам людину-вбивцю. Володаря життя ви вбили, та Бог воскресив Його з мертвих, свідками чого є ми...

А тепер, мужі-брати, знаю, що зробили ви так через незнання — і так само ваші володарі. Бог звістив наперед устами всіх пророків, що Христос має постраждати; так Він і виконав”. Апостол сказав, що Святий Дух закликає їх покаятися і навернутися; він запевнив, що немає іншої надії на спасіння, як тільки через милість Того, Котрого вони розп'яли. Лише через віру в Ісуса їхні гріхи можуть бути прощені.

“Тож покайтеся і наверніться, — благав він, — аби були стерті ваші гріхи, щоб від обличчя Господнього прийшов час відлиги, щоб послав наперед призначеного вам Ісуса Христа...

Ви сини пророків і Завіту, який Бог заповів вашим батькам, кажучи Авраамові: І в нащадкові твоєму благословляться всі народи землі! Воскресивши Слугу Свого, Бог насамперед послав Його вам, і Він благословить вас, щоб відвернувся кожний з вас від свого зла!”

Так учні проповідували про воскресіння Христа. Багато хто з їхніх слухачів чекали цього свідчення і, почувши його, повірили. Вони пригадали слова Христа і приєдналися до тих, хто прийняв Євангеліє. Посіяне Спасителем насіння зійшло і принесло плоди.

У той час як учні ще промовляли до народу, “підійшли до них священики, начальник сторожі храму і саддукеї, обурені тим, що вони навчали народ, проповідуючи воскресіння з мертвих в Ісусі”.

Після воскресіння Христа священики поширювали фальшиві чутки, ніби учні викрали Його тіло в той час, коли римські вартові спали. Тож не дивно, що їм було неприємно чути, як Петро та Йоан проповідують про воскресіння Того, Кого вони вбили. Це особливо стурбувало саддукеїв, оскільки вони зрозуміли, що їхньому так старанно виплеканому вченню загрожує небезпека і вони ризикують втратити свою репутацію.

Кількість новонавернених віруючих швидко зростала, і фарисеї разом із саддукеями дійшли висновку: якщо вони не зупинять нових учителів, їм загрожує ще більша втрата впливу на народ, ніж за життя Ісуса. Тому начальник храму з допомогою саддукеїв заарештував Петра та Йоана і вкинув їх до в'язниці, оскільки того дня вже було пізно допитувати їх.

Вороги учнів не могли не переконатися, що Христос воскрес із мертвих. Докази були надто очевидними, аби сумніватися в них. Та незважаючи на це, вони зробили запеклими свої серця, відмовляючись розкаятися в жахливому вчинку: вбивстві Ісуса. Юдейські начальники отримали чимало доказів того, що у своїх словах і вчинках апостоли керувалися Божественним натхненням, однак уперто протидіяли істині. Прихід Христа був не таким, якого вони сподівалися; і хоч часом ці люди переконувалися, що Він — Син Божий, вони заглушили в собі ці почуття і розп'яли Його. Бог у Своїй милості посилав їм нові докази, даючи ще одну можливість навернутися до Нього. Він послав учнів сказати їм, що вони вбили Князя Життя, однак у цьому жахливому звинуваченні можна було почути ще один заклик до каяття. Проте почуваючись безпечно у власній праведності, юдейські вчителі відмовилися визнати, що люди, котрі звинувачують їх у розп'ятті Христа, промовляють під впливом Святого Духа.

Кожна протидія священиків, які обрали для себе шлях опору Христові, робила їх дедалі запеклішими й упертішими. Це не означає, що вони не могли покоритися Богові, —могли, але не захотіли. Вони були позбавлені спасіння не тому, що були винні і заслуговували смерті, не через те, що стратили Сина Божого; це сталося тому, що вони стали на шлях свідомої ворожнечі з Богом. Релігійні вожді вперто відкидали світло й заглушали в собі викриваючий голос Святого Духа. У них діяв той самий дух, що і в синах непокори, спонукаючи їх до жорстокого поводження з людьми, через яких діяв Бог. Їхня злоба посилювалась у міру того, як вони противилися Богові і тій вістці, яку Він доручив звіщати Своїм слугам. Відмовляючись каятися, начальники юдейського народу щодня поновлювали свій бунт, готуючись пожинати посіяне ними.

Божий гнів виголошується над нерозкаяними грішниками не через їхні гріхи, а через те, що вони відмовилися каятися, продовжують вперто чинити опір, повторюючи гріхи минулого та нехтуючи даним світлом. Якби юдейські начальники покорилися викривальній силі Святого Духа, вони були б прощені; однак ці люди твердо вирішили не робити цього. Кожний грішник, уперто противлячись істині, доходить до такого стану, коли Святий Дух уже не може вплинути на нього.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дії апостолів» автора Уайт Еллен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. Біля воріт храму“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Божий план щодо його церкви

  • Розділ 2. Приготування дванадцятьох

  • Розділ 3. Велике доручення

  • Розділ 4. П'ятидесятниця

  • Розділ 5. Дар Духа

  • Розділ 6. Біля воріт храму
  • Розділ 7. Застереження лицемірам

  • Розділ 8. Перед синедріоном

  • Розділ 9. Сім дияконів

  • Розділ 10. Перший християнський мученик

  • Розділ 11. Євангеліє в Самарії

  • Розділ 12. Із гонителя — в учні

  • Розділ 13. Дні приготування

  • Розділ 14. Шукач істини

  • Розділ 15. Звільнення із в'язниці

  • Розділ 16. Євангеліє в Антіохії

  • Розділ 17. Провісники Євангелія

  • Розділ 18. Проповідь серед язичників

  • Розділ 19. Євреї та язичники

  • Розділ 20. Звеличення хреста

  • Розділ 21. За межами Малої Азії

  • Розділ 22. Солунь

  • Розділ 23. Верія й Афіни

  • Розділ 24. Коринт

  • Розділ 25. Послання до солунян

  • Розділ 26. Аполлос у Коринті

  • Розділ 27. Ефес

  • Розділ 28. Дні праці і випробувань

  • Розділ 29. Вістка застереження і благання

  • Розділ 30. Покликані досягати високих моральних стандартів

  • Розділ 31. Прийнята вістка

  • Розділ 32. Щедра церква 

  • Розділ 33. Працюючи у важких умовах

  • Розділ 34. Посвячене служіння 

  • Розділ 35. Спасіння для юдеїв

  • Розділ 36. Віступництво в Галaтії

  • Розділ 37. Остання подорож Павла до Єрусалима

  • Розділ 38. Павло — в'язень

  • Розділ 39. Суд у Кесарії

  • Розділ 40. Павло звертається до кесаря

  • Розділ 41. “Ти майже переконав мене”

  • Розділ 42. Морська подорож і корабельна аварія

  • Розділ 43. У Римі

  • Розділ 44. Кесарів дім

  • Розділ 45. Листи з Рима

  • Розділ 46. На волі

  • Розділ 47. Останній арешт 

  • Розділ 48. Павло перед Нероном

  • Розділ 49. Останній лист Павла

  • Розділ 50. Засуджений на смерть

  • Розділ 51. Вірний співпастир

  • Розділ 52. Непохитні до кінця

  • Розділ 53. Улюблений Йоан 

  • Розділ 54. Вірний свідок

  • Розділ 55. Перетворений благодаттю

  • Розділ 56. Патмос

  • Розділ 57. Об'явлення

  • Розділ 58. Тріумфуюча церква

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи