Іншим важливим документом щодо контролю інформації в інформаційних мережах в Україні стала "Інструкція про порядок обліку, зберігання й використання документів, справ, видань і інших матеріальних носіїв інформації, що містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави", затверджена Постановою КМ України від 27.11.1998 р. №1893.
Відповідно до п. 1 Інструкції, до таких переліків може ввійти не лише інформація, що створюється самим органом влади, але й інформація, що перебуває в його розпорядженні й користуванні. Тому будь-яка інформація, що потрапила в поле зору державного органа, може бути за бажанням його керівника оголошена конфіденційною.
Згідно з п. 2 Постанови центральні й місцеві органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування повинні розробити в шестимісячний строк і ввести в дію переліки конфіденційної інформації, що є власністю держави, такій інформації надається гриф "Для службового користування" (ДСК). Відповідно до п. З Постанови, виконувати Інструкцію повинні не лише органи влади, але й підприємства, установи й організації незалежно від форм власності.
Документи органів законодавчої влади, вищих органів виконавчої й судової влади, що вийшли у світ у 1991 р. й пізніше без грифа обмеження доступу, але не були опубліковані в офіційній пресі, розглядаються як матеріали, що містять відомості обмеженого поширення із грифом "ДСК" (п. 5 Інструкції).
Встановлені Інструкцією умови зберігання, розмноження й розсилання документів із грифом "ДСК" не менш жорсткі, аніж для документів, що містять відомості, що становлять державну таємницю: реєстрація й знищення всіх чернеток і варіантів документів, заборона на позначення прізвищ і навіть посад керівників організації тощо (п.п. 17 – 28).
Ознайомлення представників ЗМІ з документами із грифом "ДСК" дозволяється лише з письмового дозволу керівника організації в кожному конкретному випадку після розгляду цього питання експертною комісією, що приймає письмове рішення про доцільність передачі документа журналістові. Зі змісту Інструкції видно тільки, що до складу зазначеної експертної комісії входять "співробітники канцелярії, режимно-секретного підрозділу та інших структурних підрозділів".
Разом з тим, одним із недоліків зазначеної Інструкції стало те, що в ній конкретно не визначено, хто саме та на підставі яких критеріїв, вирішує, які відомості є конфіденційними, а які ні. Також, зі змісту Інструкції не зрозуміло, чи будуть доступні для широкого використання самі переліки конфіденційної інформації, враховуючи, що кожне відомство може мати свій перелік.
Постанови КМ України "Про затвердження Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації" від 31.08.98 р. №1352 та "Про затвердження Порядку формування та виконання регіональної програми і проекту інформатизації" від 12.04.2002 р. №644 спрямовані на реалізацію на загальнодержавному та регіональному рівнях положень відповідних законів України у галузі інформатизації: "Про Національну програму інформатизації" та "Про Концепцію Національної програми інформатизації", зміст яких вже було нами попередньо розглянуто.
Питання забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах врегульовані постановою КМ України "Про затвердження Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах" від 29.03.2006 р. № 373.
Правила, затверджені вказаною постановою, визначають загальні вимоги та організаційні засади забезпечення захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах. Дія цих Правил не поширюється на захист інформації в системах урядового та спеціальних видів зв'язку.
Відповідно до п.2 Правил, захисту в системі підлягає:
• відкрита інформація, яка є власністю держави, яка відповідно до Закону України "Про інформацію" належить до статистичної, адміністративної, правової, соціологічної, податкової інформації, інформації про діяльність державних органів влади та інформації довідково- енциклопедичного характеру й використовується для забезпечення діяльності державних органів або органів місцевого самоврядування, а також інформація про діяльність зазначених органів, яка оприлюднюється в Інтернет, інших глобальних інформаційних мережах і системах або передається телекомунікаційними мережами. Відкрита інформація під час обробки в системі повинна зберігати цілісність, що забезпечується шляхом захисту системи від несанкціонованих дій, які можуть призвести до випадкової або умисної модифікації чи знищення такої інформації;
• конфіденційна інформація, яка є власністю держави або вимога щодо захисту якої встановлена законом, у тому числі конфіденційна інформація про фізичну особу. Під час обробки такої інформації повинен забезпечуватися її захист від несанкціонованого та неконтрольованого ознайомлення, модифікації, знищення, копіювання, поширення;
• інформація, що становить державну або іншу передбачену законом таємницю. Під час її обробки повинен забезпечуватися захист від несанкціонованого та неконтрольованого ознайомлення, модифікації, знищення, копіювання, поширення.
Фактично доступ до конфіденційної інформації надається тільки ідентифікованим та автентифікованим користувачам. Спроби доступу до такої інформації неідентифікованих осіб чи користувачів з непідтвердженою
під час автентифікації відповідністю пред'явленого ідентифікатора повинні блокуватися.
Також у системі забезпечується можливість надання користувачеві права на виконання однієї або кількох операцій з обробки конфіденційної інформації або позбавлення його такого права.
Вимоги до захисту в системі інформації, що становить державну таємницю, визначаються цими Правилами та законодавством у сфері охорони державної таємниці. Вимоги до захисту в системі інформації від несанкціонованого блокування визначаються її власником (розпорядником), якщо інше для цієї інформації або системи, в якій вона обробляється, не встановлено законодавством (п.п. 9 і 10 Правил).
Згідно з п. 11 Правил, у системі повинна здійснюватися обов'язкова автоматична реєстрація: результатів ідентифікації та автентифікації користувачів, а також результатів виконання користувачем операцій з обробки інформації; спроб несанкціонованих дій з інформацією; фактів надання та позбавлення користувачів права доступу до інформації та її обробки; результатів перевірки цілісності засобів захисту інформації.
У свою чергу реєстрація спроб несанкціонованих дій з інформацією, що становить державну таємницю, а також конфіденційної інформації про фізичну особу, яка законом віднесена до персональних даних, повинна супроводжуватися повідомленням про них адміністратора безпеки системи. Останній проводить аналіз отриманих реєстраційних даних про такі спроби.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нормативні акти вищих та центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки України“ на сторінці 15. Приємного читання.
