Розділ «1.2. Становлення і розвиток педагогіки як науки про виховання людини»

Поняття – це форма думки, яка відображає в узагальненому вигляді предмети і явища дійсності і зв'язки між ними. Кожне поняття характеризується змістом і обсягом. Поняття виражається у вигляді окремих слів або словосполучень. Зміст поняття – це сукупність ознак предметів, які відображені в понятті. Наприклад, зміст поняття “їжа” розкривається властивістю задовольняти голод, а зміст поняття “електрон” охоплює декілька властивостей: це – складова частинка атома будь-якого хімічного елемента; це – частинка, яка є носієм найменшого негативного електричного заряду, це частинка, яку відкрив англійський фізик Вільям Томсон і за відкриття якої він отримав Нобелівську премію. Об'єм (обсяг) поняття – це множина предметів, кожному з яких належать ознаки, які відносяться до змісту поняття. Наприклад, поняття “стіл” має більший обсяг, ніж поняття “письмовий стіл”, оскільки в обсяг поняття “стіл” входить і поняття “письмовий стіл”.

Як і кожна наука, педагогіка має свої поняття і категорії. Найважливішими педагогічними категоріями є освіта, виховання, навчання, вона широко використовує і таку психологічну категорію, як “розвиток” у розумінні розумовий, психічний, фізичний, духовний, моральний, естетичний розвиток. Правильне і однозначне їх трактування є необхідною умовою пізнання педагогічних закономірностей.

Пізнання, як відомо, здійснюється в основному мисленням за допомогою понять, суджень, умовиводів. Кожна наука володіє своїм специфічним арсеналом логічних засобів мислення, за допомогою яких вона осмислює властивості та суть своїх об'єктів вивчення, кожна з них оперує своїми поняттями. Поняття – це форма думки, яка відображає певний об'єкт або клас об'єктів у їх істотних властивостях.

Кожна наука оперує поняттями різного ступеня узагальнення і значущості, але фундамент кожної з них складають основні поняття – категорії. Категорія – це гранично загальне поняття у рамках певної предметної області, це результат абстрагуючої діяльності мислення.

Проте пізнати життя і виробити своє ставлення до нього – завдання, яке може бути розв'язане тільки за умови, що учень весь час має бути, перебувати у вирі життя. А це означає, що завдання школи не стільки в тому, щоб готувати школярів до майбутнього життя, скільки організувати таке життя. Іншими словами життя школи складається з життя кожного учня, але так, щоб у кожному епізоді шкільного життя був хоч незначний вклад життя учня.

Кожен учень виробив свої життєві плани, свою траєкторію руху по шляху їх здійснення. Він надіється на школу, що вона йому допоможе в реалізації цих планів. І якщо з цього нічого не вийшло, то винна сама школа, вона не змогла виконати сподівань учня.

Як ми вже говорили вище, до основних категорій педагогіки входять виховання, освіта, навчання, розвиток. Однак є поняття, яке не є педагогічним, його природа психологічна. Але навряд чи можна було б побудувати педагогічну науку без його використання. Мова йде про особистість людини. Розглянемо суть цього поняття.

Особистість людини – це категорія педагогіки і психології. Людина – істота біологічна, однак педагогіку цікавить той бік соціального розвитку людини, який називають особистістю. Особистість – це результат соціального розвитку людини. Отже, це прижиттєве утворення, хоча в останній час, особливо в популярній психологічній літературі проводиться думка, що людина народжується особистістю. Для нас проблема особистості має дуже важливе значення, адже, якщо людина особистістю стає, то, отже, перед педагогікою стоїть завдання формування особистості, а не її розвитку. Якщо ж людина народжується особистістю, то проблема полягає у її розвитку, а не у формуванні. Зрозуміло, що ці два поняття не є тотожними, а отже і завдання педагогіки можуть бути сформульовані по-різному: формування особистості або розвиток особистості людини.

Покищо немає переконливих доказів щодо того, що людина народжується особистістю, тому ми будемо користуватися уявленнями про особистість як про прижиттєве утворення, а це означає, що основне завдання педагогіки – дослідження змісту і процесу формування особистості.

Багато відомих психологів працювало над проблемою особистості (А.Г. Ковальов, К.К. Платонов, Н.І. Непомняща, С.В. Рубінштейн та ін.). Створено ряд моделей особистості, нагромаджено багатий матеріал про особистість, проте жодна з них не є повною і вичерпною, тобто жодна з них не описує особистість всесторонньо і повно. Аналіз складових особистості за різними концепціями дав можливість спеціалістам виділити три найважливіші компоненти структури особистості, це: досвід особистості, механізми психіки і типологічні якості. Проте зрозуміло, що істинна структура особистості не вичерпується тільки цими компонентами. Вони є основними, але не єдиними. Звичайно, виглядало б дуже привабливим об'єктом педагогіки вибрати особистість людини, а предметом – закономірності її формування. Однак, не дано відповіді на питання: чим є особистість, системою чи системною властивістю, які компоненти як найповніше складають її структуру тощо. Тому зрозуміло, що вибирати в якості об'єкта і предмета дослідження для усієї науки речі дуже невизначені, це означає приректи її на те, щоб постійно вислуховувати зауваження, що ж це за наука, яка невідомо чим займається, раз її об'єкт і предмет навіть спеціалістам уявляються як у туманні. Проте, на основі поняття особистості, нехай навіть неточно і неповно визначеного, можна розгорнути зміст педагогіки хоча б у загальних рисах. Для цього необхідно вибрати структуру особистості за однією із концепцій

і проаналізувати змістове наповнення цієї структури. На наш погляд найбільш вдалими є моделі особистості за Л.С. Рубинштейном та модель за К.К. Платоновим. Хоч жоден з авторів цих моделей не дає прямої відповіді на питання про те, чим є особистість: системою чи системною властивістю, в одних випадках про особистість говорять як про систему, в інших як про системну властивість. Функціонально-змістове наповнення цих системних утворень дуже різне. Залишимо це питання без відповіді і ми, однак, скористаємось такою думкою, що структуру має тільки система, отже коли говорять про особистість, то напевно мають на увазі, що це система.

Виберемо концепцію особистості за Рубінштейном.

Як слідує з цієї моделі, особистість – це система, яка включає в себе характерні риси біологічного та соціального розвитку.

Структуру цієї системи показано нижче на рис. 1.

Рис. 1. Структура системи “Особистість людини”

Позначення означають:

1 - спрямованість;

2 - знання, уміння і навички;

3 - індивідуально-типологічні якості.

Спрямованість включає в себе світогляд особистості, її погляди і переконання, ідеали, ідеї. Знання, уміння і навички – це весь той освітній фонд, яким володіє на даний час особистість, тобто, – це не знання і навички з якого-небудь одного навчального предмета, це всі знання, уміння і навички, якими людина володіє.