Розділ «1.2. Становлення і розвиток педагогіки як науки про виховання людини»

Крім того ще однією особливістю є те, що на сьогоднішню педагогіку мають сильний вплив ті елементи середовища, в якому функціонує сама педагогічна галузь. Особливої уваги заслуговує вплив на розвиток педагогічної науки провідні, основні напрями науково-технічного прогресу. Сьогодні таким напрямом є комп'ютеризація не лише виробництва, але й усього нашого життя, адже змінилися людські цінності, істотно змінилось ставлення, відношення до них.

У педагогічній науці прийнято диференціювати поняття: педагогіка як наука; педагогіка як навчальна дисципліна. Розглядається й третє поняття – навчальний предмет. Воно вужче за поняття навчальної дисципліни, а тому ми не будемо його розглядати зараз, а звернемось до нього дещо пізніше.

Цілком зрозуміло, що педагогіка як навчальна дисципліна у змістовому і структурному відношеннях є відображенням педагогіки як науки. А це означає, що навчальна дисципліна і за змістом, і за структурою повністю відображає педагогіку як науку. До деякого часу педагогічна наука становила собою певну цілісність, ціле, що є необхідною умовою розгляду її як системи. Ми вже про це зазначали, що якщо систему педагогічної науки розглянути у змістовій площині, то можна виділити такі її структурні частини: загальні основи педагогіки, дадактику, теорію виховання, школознавство, історію педагогіки.

Відомо, що виникнення педагогічної науки повязують із фундаментальною працею Яна Амоса Коменського “Велика дидактика”. Дійсно, у своїй праці видатний педагог розглядає не лише проблеми навчання, але й торкається проблем виховання, розумового розвитку та організації навчання. Тому ця думка цілком обґрунтована.

Незважаючи на те, що в процесі історичного розвитку кожна з частин педагогіки отримала досить істотний розвиток, педагогіка вважалася і вважається єдиною і цілісною наукою. Однак кожна зі складових частин у своєму розвитку все більше набуває автономного, самостійного значення. Все читкіше виявляються або проявляються специфічні риси предмета дослідження кожної із частин педагогіки, кожна з них має свої методи дослідження, навіть свій понятійний апарат. При цьому, однак, педагогіка залишається цілісним науковим утворенням. Таке твердження ґрунтується на тому, що особистість людини формується в одночасній єдності усіх трьох процесів: навчання, виховання і розвитку.

Кожна навчальна дисципліна є проекцією певної галузі знань на площину галузі людських знань. Відповідно до цього і педагогіка як навчальна дисципліна почала набирати риси комплексу педагогічних дисциплін. Відомо, що кожна галузь людського знання виділялась в особливу науку лише тоді, коли більш або менш чітко визначився лише їй притаманний предмет дослідження. Одним із дуже потужних методів дослідження складних об'єктів є системний підхід, а основним засобом пізнання є система.

Вище було зазначено, що розгляд педагогіки як системи передбачає визначення таких функціонально-морфологічних системних компонентів, як рівень ієрархії, функція системи, системоутворювальний чинник, елементи системи, її структура, емерджетна властивість системи. Застосування системного підходу до пізнання педагогіки як науки дає можливість виокремити досить специфічну систему, яку можна назвати комплексом. Специфічність її полягає насамперед у тому, що елементи цієї системи самі по собі є дуже складними цілісними утвореннями. Отже вони можуть розглядатися як підсистеми. Крім того, між ними діють різноманітні зв'язки, причому спрямованість цих зв'язків має двосторонній характер. Кожна з цих частин (елементів) системи виконує тільки їй притаманну функцію, вносячи істотний вклад у формування цілого. Взагалі, розгляд цілісної педагогічної науки як комплексу (системи) істотно розширює пізнавальні можливості вчених, які досліджують педагогічні проблеми. У сі ці міркування дають підстави для твердження, що сьогоднішня педагогіка і як навчальна дисципліна – це комплекс педагогічних наук про виховання людини.

Дидактика як самостійна педагогічна наука має свій об'єкт і предмет дослідження, свої, їй специфічні методи дослідження. Оскільки навчання, виховання і розвиток учнів у реальному процесі навчання неможливо роз'єднати, то дидактика займається вивченням навчально-виховного процесу як цілого, тут рух думки здійснюється від цілого до частин, отже мислення протікає як аналіз через синтез. З точки зору теорії систем – це недиз'юнктивна цілісність, тому дидактику необхідно розглядати як дидактику навчально-виховного процесу.

Оскільки вище ми намагалися описати комплекс як системну цілісність, то далі узагальнимо інформацію про комплекс педагогічних наук

Рівень ієрархії: у комплексі переважають внутрішні зв'язки, тобто зв'язки між елементами системи, причому це зв'язки різної природи, різної спрямованості і різного змісту. Це означає, що один елемент комплексу (системи) зв'язаний з іншим елементом не одним яким-небудь зв'язком, а багатьма зв'язками різної природи, різного спрямування, різного змісту. Дуже важливо, що ці зв'язки діють одночасно. Саме вони превалюють і визначають механізм функціонування комплексу. Тому весь життєвий цикл комплексу забезпечується внутрішніми зв'язками. Усі складові комплексу працюють на спільний продукт, кожен виконує свою специфічну функцію і тим самим вносить свій внесок у забезпечення цілісності комплексу, який і функціонує як ціле.

Звичайно, комплекс взаємодіє з іншими комплексами через систему зовнішніх зв'язків. Частини комплексу теж мають зв'язки із зовнішнім оточенням, але специфіка їх у тому, що частини комплексу взаємодіють із зовнішнім оточенням цілого через посередника, яким і є це ціле. Тому ці зв'язки теж будуть вибудовуватися лише в інтересах цілого.

Функція системи (комплексу ) полягає в тому, що всі частини комплексу працюють на спільний продукт, у цілому не видно результату кожної окремої функції, видно лише загальний результат. У комплексі результат однієї частини може бути базою для діяльності другої, іншої частини. У будь-якій системі взаємодія усіх частин системи одночасно є обов'язковою умовою виникнення емерджентної частини, у комплексі це бажано, але необов'язково.

Системоутворювальний чинник: ним є кінцевий результат діяльності, представлений у вигляді моделі, образу кінцевого продукту.

Елементами комплексу як системи є полісистеми, тобто вони самі по собі є складними утвореннями, які мають різноманітні за природою зв'язки з іншими такими ж складними утвореннями, тобто полісистемами. Тому один з другим вони зв'язані цілою множиною зв'язків.

Структура: має місце жорстка підпорядкованість одного елемента іншому, ув'язка в часі, у функціях. Ця структура є досить стабільною.

Емерджентна властивість (це властивість, яка породжена взаємодією між елементами системи): це отриманий кінцевий результат. Сам комплекс як ціле здійснює сильний реляційний вплив на частини, вибраковуючи деякі з них, це по-перше, а по-друге, підганяючи їх під себе, під свої інтереси. Таким чином, з одного боку, елементи комплексу – це міцні цілісні утворення, які проявляють сильну автономність, а з іншого – на них здійснюється сильний реляційний вплив цілого – власне усього комплексу. Якщо, наприклад, цю загальну схему накласти на таку галузь педагогічної діяльності, як історія педагогіки, то отримаємо таке знання про цей структурний елемент педагогіки як науки.

Ця галузь педагогічних знань вивчає історичний розвиток теорії і практики виховання і навчання молодого покоління в різні періоди історії суспільства. Історія педагогіки допомагає виявити й критично переробити ту спадщину, яку нагромадило людство в галузі теорії і практики виховання і навчання. Цей матеріал широко використовується загальною педагогікою.

Закономірності становлення і розвитку педагогічних систем виявляються у формі педагогічних тенденцій. Вивчення цих тенденцій, які проявлялися у різні історичні епохи розвитку суспільства, дозволяє сьогодні прогнозувати напрями розвитку педагогічних систем, виявляти тенденції цього розвитку, прогнозувати її логіку розвитку. Історія педагогіки нині розглядається як галузь педагогічних знань, яка досліджує своєрідний пласт педагогічної культури, який поповнює скарбницю загальнолюдської культури.

1.2.4. Основні поняття і категорії педагогіки.

Для того, щоб далі вести розмову про структурні частини педагогіки, нам необхідно розглянути поняття і категорії педагогічної науки. Ядро кожної науки складають її категорії і поняття. Категорії – це гранично загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш істотні, закономірні зв'язки і відношення реальної дійсності і пізнання. Сучасна філософія розглядає їх як результат узагальнення досвіду історичного розвитку пізнання і суспільної практики. Виявлення основних понять конкретної науки дає можливість осмислити і розкрити логіку її розвитку. Як і в філософії у кожній конкретній науці кожна з категорій може бути осмислена лише як елемент всієї системи категорій. Оскільки категорії – поняття, то стисло виділимо ті риси, які характеризують поняття.