Розділ 65 Марія

Мені потім аж усе розповіли. Насправді моє життя обірвалося там, на виїзді з Городка, коли ми з моїм чоловіком їхали на київський Майдан. Недоля зі своїми тітушками спробували вирвати у нас документи, однак їм довелося забрати в нас життя. Тікаючи, слідчий Недоля вистрелив двічі: перша куля влучила Іванові у шию, другу ж на себе прийняли мої груди. Майор Михайло застав два майже бездиханних тіла, які тут же завантажили у «швидку». Кома. Надії не було. Моя життєва нитка обривалася. З Іваном було ще гірше – він втратив надто багато крові. Все, кінець. Душа вирвалася на світ із бездиханного тіла і, квилячи з болю, полинула понад містом, полями, лісами, ставом; понад часом і простором; понад свідомістю… Вона, душа моя, пережила все те, що я вам розповіла на своїй сповіді. Сповіді з того світу. Та їй вдалося: вона таки злетіла високо-високо, вище за хмари, вище за Смерть, вище за саму Долю…