TextBook – Ти не знаєш усього…
– Знаю, що маю знати! Ви знову забрали його! То беріть і мене: для чого вернули моє тіло у ту лікарню! Ліпше б я сконала у тій катівні і більше вас не бачила.
Вони перезирнулися, знизуючи плечима.
– Певно, вона й справді трохи божевільна, – мовив Гаврило. – Живий твій Іван!
– Що? – не второпала я.
– Ти ж не дослухала того, що сказала медсестра. Іван вийшов з коми тієї ж миті, що й ти. Диво, чи не так? Ти це заслужила! Ти була занадто переконлива, так що й сама Доля пішла тобі на поступки. Ніби й нереально, але таке часом буває.
Мені і вірилося, й ні. Дивлячись на Гаврила, що приносив мені цю добру вість, я розуміла, що він говорить правду. Михайло тільки посміхався.
– Це ви, ангели мої, зробили таке диво. Дякую вам. Скажіть, чим же можу віддячити?
– Не бійся, ще буде нагода. Попереду не одна велика битва, тож будь готовою.
Більше говорити вони не могли, Гаврило махнув на прощання і зник. Михайло ж підморгнув – і я почула тільки шурхотіння їхніх крил.
Знову я блукала тим туманом. Слухала, в надії почути свою бабусю. Кликала. А вона, певно, почула.
Ходи миленький воли шукати в долині.
Гей же, в долині,
При молоденькій, при зелененькій ялині!
Миленький пішов, волики знайшов у долині.
Гей же, в долині,
При молоденькій, при зелененькій ялині!
Я знову розплющила очі, знову побачила добре обличчя своєї бабуні.
– Він живий, правда?
– Правда, дитино.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сповідь з того світу» автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 65 Марія“ на сторінці 3. Приємного читання.