TextBook – Не бійся: то вже не церква: ми її пограбували, затоптали, розгромили. Вона вже не має сили, як і Марія. Тож іди й роби своє діло, – заохотив Недоля.
Він був у цивільному – виглядав як звичайний хлопець. Молоденький. Обличчя гарне і чисте. Справжній повстанець. Він озирнувся по храмі, тоді зачинив за собою двері.
– Слава Україні, – привітався.
Марія поглянула на нього – не відповіла.
– Ти – Марія? Мене прислали по тебе.
Вона і далі мовчала, нічого не перепитуючи й узагалі не виявляючи жодного інтересу до хлопця. Він підійшов ближче:
– Чому вони тебе випустили?
– Бо їм так захотілося, – відповіла нарешті жінка. – А ти що – з СБ?
– Кого з наших ти здала? – питав нечистий.
Марія поглянула на нього і тільки посміхнулася. Перевдягнений демон вів далі:
– Вони так просто нікого не відпускають. Ти пішла на співпрацю зі слідством? Вони стежать за тобою? Кого з опору ти здала чекістам? Ну, скажи мені, не бійся.
Марія мовчала, оглядаючи стіни церковці. Святі все ще дивилися на неї, тільки погляди їхні вже не були такими суворими. Демон також кинув поглядом по тих стінах, тут же наїжачився: у церкві, хоч і розгромленій, він все одно почувався не комфортно.
– Підеш зі мною. Ти ж знаєш правила: зрадників треба ліквідувати. Щодо сина – він поки що живий. Мак передав нам малого, і ми його тримали як заложника. Тепер він нам уже не потрібен, ми його також ліквідуємо…
План був дуже хитрий: прикинувшись бандерівцем, диявол почне зараз убивати Марію. Вдеруться чекісти, легенько постріляють – для більшої правдоподібності. Щоби врятувати сина від ліквідації, Марія розкаже Недолі, хто такий Мак…
– Ти чуєш, що кажу до тебе? – перепитав демон у жінки. – Тут убивати не буду – пішли на стави. Місце там безлюдне, риби ж з’їдять твоє тіло. Ну, не тягнути ж мені потім твій труп на плечах! Вставай.
Вона підвелася й пішла. Тим часом дощ перестав лити – моросив. І незчулася, як опинилася на березі ставу, зовсім поруч із тим місцем, де сидів закривавлений Михайло. Звісно, вона не могла нас бачити. Зате її погляд ковзнув по гладі рідної Верещиці…
Десь знову загриміло. Що ж робиться з тою природою: грім у березні! Невже і справді суне те глобальне потепління? Чи, може, щось там поламалося…
– Ну ж бо, Марусе, зніми із себе тягар перед смертю. Віддай Україні свій останній борг: кажи, кого ти здала з наших?
Вона ще раз поглянула на демона і раптом почала сміятися. Він принишк, наїжився. Озирнувся навсібіч – озеро, верболіз, навіть паркові дерева тепер сміються над ним разом з цією жінкою! Марія ж реготала ще сильніше. Нарешті стрималася:
– Досить того цирку. З тебе, мій червоний друже, дуже кепський актор…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сповідь з того світу» автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 64 Ангел“ на сторінці 3. Приємного читання.