Розділ «Історія стародавнього світу»

Поряд з великими землевласниками певну роль у житті італійських міст відігравали торгові елементи, серед яких визначне місце належало і багатим вільновідпущеникам. Промисловість і торгівля, як правило, не були диференційовані, а купці часто були і власниками майстерень.

Продукти італійської промисловості розповсюджувались переважно на Заході. Схід не потребував італійських товарів, оскільки там ремесло було розвинене здавна. У ремісничих майстернях були зайняті здебільшого раби, але відігравали певну роль і дрібні вільні ремісники, про життя яких відомо порівняно мало. Вважають, що серед них багато було вільновідпущеників.

Сільське господарство.

Праця рабів в Італії в І ст. н. е.

Виникнення колонату.

У творах Колумелли е згадка і про інші спроби знайти вихід зі скрути з робочою силою, якої зазнавали землевласники. У далеких маєтках або маєтках, розташованих у місцевості з неоптимальними умовами, Колумелла вважав вигіднішим ділити землю на дрібні ділянки і здавати їх в оренду. Орендарі називалися колонами. Спочатку слово означало будь-якого землероба, який своєю працею обробляв землю; колонами називали й поселенців у колоніях. На підставі творів Колумелли можна зробити висновок, що в середині І ст. н. е. колонат - поширене явище. Колумелла розрізняв дві категорії колонів: місцеві жителі, які обробляли землю своєю працею; міські жителі, які посилали працювати на полях власних рабів. Колумелла віддавав перевагу першим і виступав за тривалу оренду, бо часта зміна орендарів невигідна для власника.

Поширення колонатних відносин було одним із симптомів наростаючої кризи рабовласницького способу виробництва в Італії.

Іудейська війна.

Правління Веспасіана (69-79).

Придушення повстання Ці-віліса в Галлії та благополучне для Риму закінчення Іудейської війни сприяли зміцненню влади Веспасіана. Становище нового імператора було важким. Імператорська скарбниця була спустошена. Дисципліна в армії розхиталась, взаємовідносини між новим імператором і сенаторським станом не були врегульовані.

Веспасіан вживав усі заходи, щоб правити у згоді з вищим імперським станом. Одним із перших законодавчих сенатських актів була постанова про верховну владу Веспасіана, за якою Веспасіан діставав ті самі права, що і його попередники (Август, Тіберій і Клавдій); для всіх було обов'язкове виконання його розпоряджень, які могли скасовувати закони, що діяли раніше. Веспасіан приділяв велику увагу династичним інтересам. Його старшого сина Тіта було проголошено імператором, надано йому трибунську владу і він брав участь в управлінні. Майже щороку Веспасіана обирали консулом, що мало підкреслити його роль у сенаторському середовищі; незважаючи на скромне походження, він був не тільки принцепсом сенату, а й найвищим з магістратів. У 73 р. Веспасіан прийняв повноваження цензора.

Було здійснено новий ценз і оновлено склад сенату. Веспасіан ішов шляхом, накресленим імператором Клавдієм. До складу сенату він ввів не тільки представників італійської муніципальної аристократії, а й уродженців романізованих римських провінцій. Новий елемент у сенаті, споріднений самому імператорові, сприяв тому, що характер життя вищого стану став іншим. Своєю владою Веспасіан був зобов'язаний солдатам. Він вжив заходи, щоб піднести військову дисципліну. Більшу частину солдатів Вітеллія було розпущено, а своїм прихильникам Веспасіан видав лише належні суми і не задовольнив їх претензій на надзвичайні нагороди.

За Веспасіана почався новий етап римської провінційної політики. Імператори намагалися знайти опору серед романізованої провінційної аристократії, якій відкрили доступ навіть у вищий, сенаторський, стан. Імператор особливо протегував західним містам. Зокрема всі іспанські міста, де не було прав римського або латинського громадянства, його дістали. Спеціальні муніципальні статути визначали порядок управління і внутрішнє життя цих муніцишїв. Колишні їх магістрати стали римськими громадянами, а найвидатніші з них поповнили римське вершництво.

Інше становище спостерігалося в східних областях. Грецькі міста були позбавлені автономії, наданої їм Нероном. Можливо, з цим пов'язана опозиція грецьких філософів щодо династії Флавіїв. У 71 р. філософи разом з астрологами були вигнані з Риму.

Велику увагу Веспасіан приділяв провінційному управлінню. Представники нової знаті інакше ставились до своїх обов'язків, ніж старі аристократи, які ще вважали провінції здобиччю римського народу. Стан скарбниці вимагав відновлення старих і введення нових податків. Веспасіан запровадив податок на вбиральні в Римі.

Конфісковані землі сенаторів, засуджених за імператорів попередньої династії, становили величезний фонд, нерентабельний внаслідок безладдя, що панувало в цих маєтках, належна організація яких також увійшла до завдань імператорів нової династії. Веспасіану вдалось налагодити державні фінанси і поповнити скарбницю і, незважаючи на ощадливість, він визнав за можливе витратити великі суми на реставрацію Капітолію, пошкодженого під час громадянської війни, а також інших будівель.

Наступники Веспасіана.

Зовнішня політика Флавіїв.