Розділ «Історія стародавнього світу»

Ще в V ст. італійське плем'я самнітів поширило свою владу на Кампанію, до них перейшло місто Капуя. Великі капуанські землевласники звернулися по допомогу до Риму. Розпочалася Перша Самнітська війна, що закінчилася перемогою Риму.

Загострився антагонізм між Римом і містами Латинського союзу - федерації 30 міст Лацію (сучасне Лаціо, Італія). У результаті розпочалася Латинська війна, що тривала з 340 до 338 р. до н. е. Повстали майже всі латинські міста. До них приєдналися жителі міста Капуя. Внаслідок війни Латинський союз перестав існувати: найближчі до Рима міста ввійшли до його складу і їх населення було визнано рівноправним з римлянами, а жителі інших латинських общин були зрівняні у громадянських правах з римлянами, але не отримали права голосу на народних зборах.

Римляни і на цей раз міцно утвердилися в Кампанії, що призвело до нового загострення з самнітами, і, коли римляни захопили Неаполь, розпочалася Друга Самнітська війна. Римляни реорганізували армію, створивши невеликі рухливі загони, озброєні дротиками та короткими мечами. У результаті цих нововведень римські війська здобули над самнітами та їх союзниками низку перемог.

УIII ст. після тривалої перерви галли, з'єднавшись з етрусками, дійшли до римських територій. Цим скористалися самніти, які відновили свій вплив у Луканії, раніше союзній Римові. Це стало приводом до Третьої Самнітської війни, у якій Рим знову здобув перемогу.

У результаті безперервних воєн з навколишнім населенням Рим поступово завоював Середню, а потім і Південну Італію. Боротьба за останню була особливо жорстокою.

Після перемоги над самнітами римляни розпочали боротьбу з грецькими містами. Найбільшим грецьким містом в Італії був Тарент. Місто не мало своєї армії і користувалося послугами грецьких найманців. 280 р. до н. е. римляни послали в Тарент послів, але їх образили, що і стало приводом для війни. Для боротьби з Римом Тарент запросив епірського царя Пірра, одного з видатних тогочасних полководців. Він висадився в Італії з армією, що складалася з 22 тис. добре навчених піхотинців, 3 тис. кавалеристів і 20 бойових слонів, застосування яких під час війни було новиною.

Перша битва між римлянами і Пірром, що закінчилася перемогою останнього, відбулася поблизу Гераклеї. Велику роль відіграли при цьому бойові слони, з якими римляни боротися ще не вміли.

Наступного року Пірр здобув нову перемогу над римлянами в Апулії, але при цьому зазнав значних втрат ("Піррова перемога"). Тому він вирядив у Рим послів з пропозицією укласти мир, яку відхилив Сенат.

275 р. відбулася вирішальна битва між армією епірського царя і римськими військами. Римські лучники зуміли злякати слонів, повернути їх назад і розладнати ряди війська Пірра. Римляни здобули вирішальну перемогу і захопили величезну здобич. Пірр повернувся в Епір і незабаром загинув у боротьбі з македонянами. 265 р. римляни завершили завоювання Італії.

Таким чином, у III ст. до н. е. влада Риму поширилася майже на всю Італію. В успіхах Риму велику роль відіграли дипломатія, принцип "поділяй і володарюй". Майже в кожній війні Рим виступав у союзі з якими-небудь племенами і містами, часто руйнував союз своїх противників і так здобував перемогу. Рим був молодою рабовласницькою державою, і його перемога над італійськими племенами була перемогою рабовласницького ладу. Успіхам Риму наприкінці IV - на початку III ст. до н. е. сприяла консолідація рабовласницького класу. Наслідком римських завоювань було утворення федерації підкорених Римом племен та міст і поширення рабовласницьких відносин на весь апеннінський півострів.

Завоювавши Італію, Рим не заспокоївся. Метою його домагань став багатий острів Сицилія. Колись тут оселилися фінікійці та греки. Серед грецьких міст славилися Сиракузи. Рим почав готуватися до війни за острів. Але на Середземному морі тоді володарював Карфаген. Це місто заснували фінікійці. Воно швидко стало могутнім завдяки сильному торговельному та військовому флоту. Згодом Карфаген підкорив фінікійські міста на Піренейському півострові (сучасна Іспанія) та чимало міст на островах. Так виникла потужна морська держава - Карфаген. Він і став суперником Риму на Середземному морі.

Карфаген - стародавнє місто (пізніше держава) у Північній Африці (в районі сучасного м. Туніс). Заснований 825 р. до н. е. фінікійцями. Спочатку був колонією фінікійського міста Тира, у VII-ІІ ст. до н. е. - однією з наймогутніших держав Середземномор'я з олігархічною формою правління. Здійснював торгівлю з Єгиптом, Етрурією, країнами Егейського моря, карфагенські купці плавали до західного узбережжя Африки і Британії. До початку III ст. до н. е. Карфагенська держава включала Північну Африку, Сицилію (крім Сиракуз), Сардинію, Мальту, Корсику, Південну Іспанію. Це призвело до зіткнення інтересів Карфагену й Риму в Середземномор'ї та тривалих війн між ними (Пунічні війни). Після поразки Карфаген було зруйновано римлянами, а його жителів продано в рабство (146р. до н.е.). Основна частина Карфагену увійшла до складу римської провінції Африка, інша була передана Ну мідії.

Понад 60 років між Римом та Карфагеном точилися запеклі війни за владу в Середземномор'ї. Ці війни називалися Пунічними, оскільки римляни називали жителів Карфагена пунами.

Перша Пунічна війна (264-241 до н. е.) спалахнула через Сицилію. Розпочали її римляни, захопивши деякі карфагенські міста. Але остаточну перемогу здобути було важко. Могутній карфагенський флот прикривав з моря свої міста і нищив італійські поселення на узбережжі. Проте морську перевагу Карфагену Рим швидко здолав. Римляни не лише збудували власний військовий флот, а й винайшли нову тактику морського бою. Свої кораблі вони спорядили містками з гаками. Підійшовши впритул до ворожого корабля, вони брали його на абордаж. Для пунів це було цілковитою несподіванкою. Карфаген здався, було укладено мир, за яким Карфаген віддав Римові Сицилію та деякі інші острови, повернув полонених та сплатив контрибуцію. Так Рим здобув перші заморські володіння.

Однак Карфаген не мав наміру здаватися. Розпочалася Друга Пунічна війна (218-201 до н. е.). Військо Карфагена очолив знаменитий полководець Ганнібал.

Ганнібал Барка (247чи 246 - 183рр. до н.е.) - талановитий карфагенський полководець і державний діяч, син Гамількара Барка - вождя карфагенського війська під час Першої Пунічної війни. З 221 р. очолив карфагенські війська в Іспанії. У ході Другої Пунічної війни здійснив п'ятимісячний перехід через Альпи до Італії, здобув перемоги над римським військом біля річок Тицин і Треббія, у Перед-альпійській Галлії (218 р.), біля Тразименського озера в Етрурії (217р.), під Каннами (216 р.). У зв'язку з висадкою римських військ у Північній Африці Ганнібал був відкликаний з Італії. У 202р. під Замом його військо зазнало поразки від римлян. Після укладення миру з Римом обійняв найвищу державну посаду суфіта. Державна діяльність Ганнібала, зокрема спроби проведення демократичних реформ, також виявилася невдалою. У 195р. переслідуваний Римом змушений був залишити Карфаген, а в 183 р., щоб не потрапити до рук римлян, покінчив життя самогубством. Тактика, яку Ганнібал застосовував у війні з римлянами, стала хрестоматійним зразком військового мистецтва.

Ганнібал люто ненавидів римлян. Зібравши військо в Іспанії, Ганнібал зі 100-тисячною армією та бойовими слонами рушив до Італії суходолом. Це була важка експедиція. Шлях перетинали високі засніжені Альпи. Ганнібал не знав місцевості. Значна частина його війська та всі бойові слони загинули від холоду, під обвалами снігу та льоду. Проте армія Ганнібала була настільки сильною, що відразу здобула кілька блискучих перемог.

15 років провів Ганнібал в Італії. Захопивши Північну Італію, він обминув Рим і пішов на південь Апеннінського півострова. Тут він завдав нищівного удару римлянам у битві під Каннами, де полягло 50 тис. римських воїнів. На бік Ганнібала перейшли південноіталійське населення та грецькі міста.

Римляни зуміли організувати всі сили на боротьбу проти карфагенської армії. Вони почали активно діяти на різних фронтах. Одна армія римлян стояла проти Ганнібала, друга - у Шренеях, третя - на Сицилії. Таким чином, Ганнібалові було відрізано всі шляхи для повернення назад.

Спочатку римляни відвоювали Сіракузи. Саме тоді загинув видатний грецький учений Архімед, якого, за переказами, вбив римський солдат. Потім римські легіони розпочали бойові дії в Південній Італії. Ганнібал одержав ще кілька перемог, але його сили танули. Він навіть здійснив похід на Рим та став біля його воріт. Поява війська викликала паніку в місті. З того часу вислів "Ганнібал біля воріт" означає велику небезпеку. Але Ганнібал не робив спроби взяти Рим штурмом. Це йому було вже несила. На допомогу Ганнібалові тією самою дорогою, через Альпи, рушило підкріплення, але римляни розбили його. Крім того, вони висадилися неподалік Карфагена. Карфагенський уряд наказав Ганнібалові негайно повертатися, щоб боронити рідне місто. Та 202 р. до н. е. у битві біля Зама Сципіон завдав йому страшної поразки. Ганнібал утік до Сирії, а згодом отруївся.