Розділ «Нова історія»

Тим часом у Нідерландах поширювалася Реформація, зростав вплив кальвіністської церкви. Іспанська влада нещадно переслідувала протестантів. Арешти і публічні страти "єретиків" викликали низку заворушень у містах і містечках Фландрії та Брабанту. Консисторії (церковно-адміністративні органи кальвіністських громад), якими керували буржуа, вели агітацію в народі проти католицької церкви та іспанського абсолютизму.

Опозицію іспанському владарюванню очолили герцог Вільгельм Оранський, граф Егмонт, адмірал Горн та ін. Опозиційні дворяни організували Союз погодження ("Компроміс") і 1566 р. подали у Брюсселі іспанській намісниці Маргариті Пермській петицію з вимогами припинити релігійні гоніння та скликати Генеральні штати для вирішення нагальних питань. Уряд не виконав цих вимог. Цього ж 1566 р. спалахнуло народне повстання, що похитнуло панування Іспанії в Нідерландах. Повсталі громили католицькі храми і монастирі, розбивали ікони і статуї, виганяли священиків і ченців.

У країні розпочалася буржуазна революція, тобто заміна феодального ладу капіталістичним.

Розмах повстання налякав не лише уряд, а й дворян та буржуазію. Дворяни оголосили свій Союз розпущеним, консисторії зреклися від участі в повстанні. Для придушення повстання Філіпп П надіслав військо на чолі з герцогом Альбою. Останній повинен був виконати доручення короля приборкати бунтівників і відновити авторитет королівської влади. До спротиву закликав лише один з керівників революції - герцог Вільгельм Оранський, але він не знайшов підтримки серед однодумців.

Придушуючи революцію, Альба створив "Раду у справах про безлади", яку нідерландці назвали "кривавою радою". Ця рада розглядала справи відповідно до іспанських законів. Людей ув'язнювали сотнями, а засуджених піддавали тортурам і вбивали. Особливо переслідували протестантів. Серед страчених були і ватажки буржуазної революції - граф Егмонт, адмірал Горн. У Нідерландах за наказом герцога Альби було репресовано понад 11 тис. осіб. На нідерландські міста, містечка й села Альба наклав тяжкі контрибуції - примусові грошові або натуральні стягнення. Він запровадив високі податки на торгівлю, що призвело до закриття крамниць і майстерень, вимушеної еміграції багатьох людей.

Проте, незважаючи на терор, у Нідерландах розгорнувся партизанський рух. Людей, які йшли в ліси і створювали загони опору іспанцям, називали лісовими гезами, а тих, хто чинив опір іспанцям на морі, - морськими гезами.

Тези (від фр.- жебрак)- у період Нідерландської революції XVI ст. спочатку так називали членів Союзу нідерландських дворян "Компроміс", які стали з 1565р. в опозицію до іспанського уряду. 5 квітня 1566р. члени Союзу вручили звернення намісниці Маргариті Пармській. Вони вимагали відновлення вольностей країни, скликання Генеральних штатів; вказували, що невиконання цих вимог спричинить загальний бунт, першими жертвами якого стануть дворяни. Потім гезами називали народних повстанців-партизан, які на суші ("лісові гези") і на морі ("морські гези") вели боротьбу з іспанцями. Побачивши успішність дій "морських гезів", принц Оранський став видавати їм каперські свідоцтва на право ведення війни проти Альби і навіть посилав їм своїх офіцерів.

1572 р. саме морські гези захопили порт Брілле і знищили іспанську залогу. Це було початком повстання на півночі Нідерландів. Населення провінцій нещадно розправлялося з іспанцями та їх прибічниками. Владу на місцях захоплювали представники буржуазії. 1575 р. дві провінції - Голландія і Зеландія - оголосили про свій розрив з Іспанським королівством. Правителем нової держави було обрано Вільгельма Оранського.

Занепокоєний таким розвитком подій Філіпп II відкликав Альбу з Нідерландів. Наступний намісник короля ліквідував "криваву раду" і скасував деякі податки, але не наважився вирішити релігійне питання. Та це не спинило повстання.

1576 р. іспанці вчинили ганебну розправу над мешканцями Антверпена, убивши вісім тисяч з них, спаливши понад тисячу будинків. У відповідь усі провінції Нідерландів об'єдналися для боротьби з Іспанією.

1579 р. в м. Утрехт сім північних провінцій уклали між собою унію. Голландія, Зеландія, Утрехт, Голдерн, Оверейссел, Фрісландія і Гронінген постановили разом вирішувати всі воєнні та закордонні справи та не йти на переговори з Іспанією. Незабаром іспанський король оголосив Вільгельма Оранського державним злочинцем і за його голову призначив винагороду. Тоді 1581 р. учасники Утрехтської унії оголосили про цілковиту незалежність від Іспанії. На півночі Нідерландів було створено нову державу - Республіку Об'єднаних провінцій. Пізніше її почали називати Голландською республікою.

Доля герцога Вільгельма Оранського склалася трагічно: його вбив католик-фанатик.

Після тривалої боротьби 1609 р. було укладено Дванадцятирічне перемир'я, за яким Іспанія визнавала незалежність Республіки Об'єднаних провінцій.

Історичне значення Нідерландської революції полягає в тому, що вона завдала удару по іспанському абсолютизму, розпочала епоху буржуазних революцій в Європі. Підсумком революції було повалення іспанського владарювання та утворення у Північних Нідерландах першої в Європі буржуазної республіки. Нідерландська революція мала вражаючі наслідки: значно прискорився розвиток капіталістичних відносин, зросла кількість мануфактур, насамперед у Лейдені, Амстердамі, Роттердамі, Утрехті; розвивалася морська торгівля. Порт Амстердам став новим центром світової торгівлі. Голландцям вдалося захопити колонії в Індонезії, Південній Африці, Північній Америці. Перемогла Реформація.

Франція в XVI - першій половині XVII ст.

Франція - одна з країн, що утворилися внаслідок поділу імперії Карла Великого ще в період раннього середньовіччя. У XVI ст. це була вже велика централізована держава Західної Європи з населенням близько 15 млн осіб. За рівнем розвитку вона значно випереджала тодішню Іспанію, але поступалася Англії та Нідерландам.

Саме в XVI ст. у Франції виникли елементи капіталістичного виробництва, зокрема мануфактури. Найуспішніше розвивалося виробництво сукна, полотна і шовку. У військовій промисловості насамперед виокремлювалося виготовлення гармат. Особливої слави зажили паризькі парфуми і ювелірні вироби.

Марсель був одним із найважливіших європейських портів. Підвищувалося значення інших портових міст: Бордо, Ла-Рошеля, Гавра, Нанта тощо. Міжнародне значення мав і Ліон - "місто шовку", великий ярмарковий центр.

У сільському господарстві зберігалися феодальні порядки. Селянська праця була не дуже продуктивною, а врожайність низькою, феодальні повинності постійно зростали.

Найбільшої могутності Франція досягла за правління Франциска І (1515-1547). Уся влада в країні належала королю, який відмовився від скликання Генеральних штатів (своєрідного французького парламенту, вперше скликаного 1302 р.). Він остаточно підпорядкував католицьку церкву, домовившись з Папою Римським про право короля призначати на посади всіх французьких єпископів.