Розділ «Нова історія»

Відкриття сприяли розширенню торговельної справи. Завдяки встановленню європейцями зв'язків з іншими материками виникла світова торгівля. З Європи почали більше вивозити зброї, тканин, посуду. З Америки до Європи ввозили какао і тютюн. Звідти до європейців потрапили кукурудза і картопля. З Азії завозили чай і каву.

Головним центром світової торгівлі поступово став нідерландський Антверпен, а важливими європейськими портами: Лісабон (Португалія), Лондон (Англія), Марсель (Франція).

Старий світ значно змінив свої уявлення про Землю. Тепер усім було зрозуміло, що вона має форму кулі. Реальністю для тодішнього європейця стали нововідкриті землі та материки, наявність океану між Азією та Америкою. З'являлися стимули для подальшого накопичення знань, передусім з географії та картографії.

Реформація і селянська війна в Німеччині

Реформацією називають рух за перебудову християнської церкви. Наприкінці XV - на початку XVI ст. незадоволення римськими папами було загальним. Сучасників вражало лицемірство вищих сановників церкви, котрі проповідували невибагливість та утримання від світських насолод, а самі жили в розкоші, жадібно нагромаджуючи величезні багатства, значну частку яких становив продаж індульгенцій - спеціальних папських грамот, свідоцтв про відпущення як вчинених, так і не вчинених ще гріхів, які видавалися за гроші або за особливі заслуги перед католицькою церквою. Світська влада обурювалася постійними політичними інтригами пап і кардиналів, їхнім втручанням у внутрішні справи європейських держав.

Поряд із критикою католицького кліру здійснювалися й окремі спроби позбутися впливу Риму і створити національні церкви. Найбільшого успіху на цьому шляху досягли французи. Ще у 1438 р. Карл VII домігся значної незалежності французької католицької церкви, відмовившись сплачувати палі щорічний податок - анати. Сторіччя потому Рим повернув своє право, зате французький король віднині самостійно міг призначати єпископів. Інша ситуація склалася в Німеччині, де політична роздрібненість не дозволила створити єдину національну церкву, тому країна найбільше страждала від папського свавілля.

Реформація як рух за перебудову католицької церкви і перегляд його фундаментальних догматів була підготовлена ще задовго до початку XVI ст. Наприклад, на Констанському і Базельському соборах XV ст. деякі церковні ієрархи пропонували здійснити окремі перетворення в католицькій церкві. Англійський теолог Джон Уікліф (1320-1384) виступав за реформу католицької церкви, незалежність англійської церкви від папської влади, секуляризацію церковного майна, критикував культ святих і продаж індульгенцій, засуджував непомірну жадобу пап та кардиналів, переклав Біблію англійською мовою. Реформаційні ідеї висували також Ян Гус та діячі Відродження.

1517 р. був початком Реформації: Мартін Лютер, професор богослов'я університету в м. Віттенберзі, вивісив на дверях місцевої церкви звернення до вчених і духівництва - "95 тез". Він рішуче засудив торгівлю індульгенціями, що спричинило невдоволення Папи Римського. Через деякий час Лютер заявив, що церква може існувати і без Папи, та запропонував більше не надсилати грошей у Рим. Останнє особливо роздратувало Палу, тому він відлучив Лютера від церкви. У відповідь ініціатор Реформації назвав Палу єретиком і публічно спалив один із примірників папської грамоти.

Мартін Лютер (1483-1546) - теолог і громадський діяч епохи Реформації, засновник німецького протестантизму. Навчався в Ерфуртському університеті, де у 1505 р. отримав ступінь магістра "вільних мистецтв" і планував продовжити навчання з юриспруденції. Проте з глибоких релігійних переконань став монахом-августинцем і завдяки винятковим розумовим здібностям був посвячений у сан священика. У1512р. отримав ступінь доктора богослов'я і посаду професора біблеїстики в університеті Віттенберга. Внутрішні пошуки спасіння та вивчення Біблії й середньовічних німецьких містиків привели його до розриву з католицькою доктриною виправдання через "добрі справи" й утвердження "особистої віри" як єдиного і достатнього засобу отримання божественної благодаті (ідея "виправдання вірою"). У1617р. Лютер оприлюднив 95 тез, які об'єднали різні стани Німеччини і стали початком Реформації як релігійного і суспільно-політичного явища. З 1520р. Лютер перетворився на центральну фігуру антицерковної опозиції й розробляє радикальні релігійні ідеї, які утворюють основу для розвитку протестантизму. З виникненням суперечностей усередині реформаційного руху та активізацією селянських виступів Лютер зайняв відверто консервативні позиції, вимагаючи покарання селян -"розбійників", нетерпимо виступав проти інших реформаторів (наприклад У. Цвінглі), відмовився від своїх попередніх поглядів про можливість вільного тлумачення мирянами Біблії тощо.

1519 р. німецьким імператором було обрано іспанського короля з династії Габсбургів - Карла V. Цей володар вороже ставився до Реформації і підтримував Палу в боротьбі проти Лютера. 1521 р. у м. Вормсі було скликано з'їзд німецьких князів, представників рицарства і міст, які вимагали від Лютера зректися своїх поглядів, але він відповів: "На цьому стою і не можу інакше!" Карл V видав указ, яким поставив його поза законом. Врятував реформатора саксонський курфюрст, який заховав його у своєму замку.

Завдяки підтримці широких верств німецького народу ідеї Реформації швидко поширювалися. Багаті городяни вимагали "дешевої церкви". Князі сподівалися очолити її у своїх князівствах. Рицарі виступали за насильне захоплення церковних земель і багатств. Селяни і міські бідняки не тільки підтримували Реформацію, а й прагнули позбутися феодального гноблення.

Розпочалася народна Реформація, що привела до Селянської війни в Німеччині (1524-1526).

Поширення загальнонародного протестантського руху (тобто такого, що підтримував Реформацію) супроводжувалося захопленням церковних земель, закриттям монастирів і вигнанням ченців. Навіть Лютер злякався і закликав народ до покори владі. Проте його осудив інший священик - То мас Мюнцер, який заявив: "Якщо послідовники Лютера обмежаться лише звинуваченням священиків і ченців, то їм не слід було розпочинати боротьбу за свободу". Він закликав знищити феодальні порядки, передати владу народу, встановити рівність і справедливість. Мюнцер очолив Реформацію в Німеччині.

Томас Мюнцер (бл. 1490-1525) - німецький теолог, ідеолог німецької народної Реформації, керівник Селянської війни в Німеччині 1524-1525рр. З початку своєї священицької діяльності критично ставився до католицької церкви і приєднався до прибічників Лютера. 31520р. він розірвав з поміркованою позицією останнього і зблизився з революційними селянами та міським плебсом, розробляючи їхню ідеологію в релігійно-містичній формі. Великий вплив на Мюнцера мали ідеї чеських таборитів як "ревнителів справи Бога" у поваленні світового зла. Мюнцер закликав до перетворення земного світу в загальних інтересах, що відповідає загальному Божому задуму. Він виступав проти церковної ортодоксії, протиставляючи їй безпосередню "віру серця": щоб оволодіти справжньою істиною, людина має відмовитися від гріховної сутності, відчути в собі дух Христа і так дійти до вищої божественної мудрості. Тим самим вищим критерієм для людини є Святий Дух, який діє в людській душі і є джерелом істини.

Озброєний виступ селян розпочався у Шварцвальді 1524 р. Воєнні дії розгорнулися майже на всій території Німеччини. Повстанці об'єднувалися в загони, громили замки і монастирі, знищували списки феодальних повинностей. Керівники селянських загонів прийняли програму Мюнцера - ліквідацію кріпосного права, обрання священиків, зменшення феодальних повинностей. Під час однієї з битв Мюнцер потрапив у полон і після жорстоких тортур за наказом князів його було страчено. Німецькі феодали поступово перехопили воєнну ініціативу. Повстання було придушено спочатку у Франконії, а потім у Швабії.

Причинами поразки Селянської війни були відсутність єдності дій і спільного керівництва, перехід міських багатіїв і Лютера на бік феодалів, погане знання воєнної справи, слабка дисципліна в повстанських загонах, нездатність німецької буржуазії очолити повстання.

Значення Селянської війни в Німеччині полягає в тому, що це була перша спроба в Європі революційним шляхом повалити феодальний лад. Унаслідок війни посилилася феодальна залежність та ще на кілька століть усталилася політична роздробленість Німеччини.

Поширення реформаційних ідей в Європі

Через деякий час після виникнення протестантська церква розділилася. Уже в XVI ст. самостійними відгалуженнями протестантизму були: лютеранська, кальвіністська та королівська реформаційна церкви. Це означало швидке поширення Реформації на Європейському континенті, а пізніше й на інших материках.

Лютеранська церква (отримала назву за іменем Мартіна Лютера) виникла у Північній Німеччині. Князі захоплювали церковні землі, закривали монастирі, домоглися створення "дешевої церкви". У кожному князівстві, де ця церква діяла, її главою був місцевий князь. Суперечності між князями, які дотримувалися лютеранських настанов, і тими, які сповідували католицизм, спричинили початок воєнних дій, кінець яким у 1555 р. поклав Аугсбурзький релігійний мир. З того часу в німецьких князівствах почало діяти правило: "Чия влада, того й віра". Лише правитель визначав, якою має бути віра.