УСАМОТНЕННЯ – екзистенціал (екзистенціальна ситуація), що описує вільно обрану самотність. У стані плідного усамотнення людина віддаляється зі своєю творчою задачею від світу, щоб потому повернутися у світ обновленим. Нездатність до усамотнення породжує внутрішню самотність.
Н. Хамітов
Ф
ФАТАЛІЗМ – (від лат. fatalis – фатальний) – світоглядна позиція, відповідно до якої життя людини визначене від народження до смерті, а свобода і творчість – лише пізнання необхідності, навіть якщо вони виступають повстанням проти її. У фаталізмі поняття "необхідність" і "неминучість" тотожні поняттю "доля".
Фаталізм – лейтмотив багатьох міфологічних систем, насамперед античної міфології, де невблаганній долі підкорені навіть олімпійські боги. Фаталістичними є філософські побудови низки мислителів античності, основані на тому, що "все повертається на круги свої". Ці погляди досягають логічного завершення в ідеї "Вічного Повернення" Ф. Ніцше.
Фаталізм є істотною рисою у світогляді протестантизму (особливо в кальвінізмі). По суті, фаталістичним є й визначення Б. Спінозою свободи як усвідомленої необхідності. Виражений фаталізм зустрічаємо й в атеїстичному екзистенціалізмі А. Камю, де свобода людини – лише мужність жити в абсурдному світі.
Фаталізму протистоїть волюнтаризм.
Н. Хамітов
ФІЛОСОФІЯ (від грець. phileo – люблю і Sofia – мудрість; буквально – любов до мудрості) – форма духовної діяльності, у ході якої відбувається усвідомлення світу в цілому, відносин людини і світу, місця людини у світі і смислу людського буття.
Термін "філософія" був уперше використаний Піфагором, а як означення особливої сфери знання і взаємодії між людьми – Платоном, який говорить про те, що філософія приймає під опіку душі людей, що прагнуть до пізнання, звільняючи від пристрастей і оманних почуттів.
Р. Декарт проголошує виняткове значення філософії в суспільному житті: "Кожен народ є тим більше освіченим, чим краще в ньому філософствують..., тому немає для держави більшого блага як мати справжніх філософів". Міркуючи про сутність філософії, Гете робить висновок: "Від філософа не треба вимагати, щоб він був фізиком... Йому не потрібні подробиці, треба лише розуміння тих кінцевих пунктів, де подробиці сходяться". Ф. Шлегель визначає філософію через специфіку філософської мови, що так само позначає безконечне, як це робить звичайну мову з предметами буденного життя.
Шеллінг усвідомлює філософію як сферу духу, що постійно розгортається, що переборює обмеженість в осягненні себе і світу, тому у філософії спосіб руху набагато важливіше результатів; звідси відомий афоризм: "Філософії не можна навчити, можна лише викликати бажання філософствувати". Для Гегеля філософія є прояв Абсолютного духу – поряд з релігією і мистецтвом. І це вищий прояв Абсолютного духу, тому що філософія є здатність виражати світ у поняттях, теоретично, а це найбільшою мірою відповідає Абсолютній ідеї, що лежить в основі світу. На думку Гегеля, філософія повинна позбутися найменування "любов до мудрості" і стати "наукою про мудрість". Гегель переконаний, що це, нарешті, відбулося в його філософській системі і методі, а тому сприймає їх кінцевим результатом розвитку філософії. Ці претензії Гегеля переходять у філософію марксизму, багато послідовників якої вважають свою систему (діалектичний і історичний матеріалізм) і метод (матеріалістичну діалектику) остаточно істинними і єдино науковими. У марксизмі філософія трактується як теоретичне ядро світогляду.
На відміну від цього в екзистенціалізмі і персоналізмі філософія – це не теоретична чи яка-небудь інша основа світогляду, а загострено-особистісно розгорнутий світогляд у філософських текстах і вчинках філософа. Це знаходить своє вираження у визначенні основного питання філософії, як дав А. Камю: "Чи варте життя того, щоб бути прожитим?".
Філософія як особливе духовне буття.
Будь-яка філософія можлива як результат пізнавальних і творчих зусиль людини, що створює оригінальні філософські тексти. Тому філософію можна розуміти як систему відносин філософа, його тексту і світу. Однак філософія не є лише процес осмислення світу і написання (сприйняття) текстів. Філософ з необхідністю реалізується і поза межами свого твору. Філософський текст входить у життя і впливає на нього, а життя впливає на процес створення нового тексту. Саме в цій системі взаємовпливів і народжується справжня філософія. Подібне розуміння філософії дозволяє зрозуміти її не тільки як пізнання, але і як буття. Іншими словами, філософія є не тільки пізнання буття, але й творення нового буття.
Останні двісті років філософію часто називають наукою, про філософські системи говорять як про теорії і концепції. Але чи тільки з наукою пов'язана філософія? Цілком очевидний її глибинний зв'язок з релігією, мистецтвом, мораллю – практично з усіма формами духовного життя. Навряд чи всі ці сфери можна звести до буденного осягнення реальності, над яким піднімається теоретичне пізнання. До того ж історія філософії поруч з іменами таких теоретиків, як Аристотель і Гегель, поставила художників філософського слова – Платона, Ніцше, Бердяева, Камю.
Тому визначення філософії як деякої особливої науки не є коректним. Філософія містить у собі теоретичне начало, але є щось значно більш широке.
Філософія як розв'язання основного протиріччя епохи.
Якщо ми припускаємо, що філософія як особливе буття виступає не тільки формою пізнання, а й формою творчості, то звідси випливає, що вона причетна до розв'язання протиріч людського буття, адже творчість як процес формування нового реалізується тільки через розв'язання протиріч, які перешкоджають появі нового й одночасно зумовлюють його.
Але чи всі протиріччя людського буття береться розв'язувати філософія? Ясно, що мова не може йти про часткові протиріччя людського буття. Ці протиріччя також не можуть бути позаісторичними, тому що філософія так чи інакше включена в контекст своєї епохи. Філософські твори написані мовою свого часу і прагнуть подолати саме його конфлікти і протиріччя.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії: проблема людини та її меж. Вступ до філософської антропології як метаантропології» автора Хамітов Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філософський словник проблема людини (екзистенціальні, психоаналітичні та метаантропологічні аспекти)“ на сторінці 34. Приємного читання.
