Витоки і риси української класичної філософи
Українська класична філософія починається з Григорія Сковороди, який є настільки ж значимим для української філософії і культури, як Іммануїл Кант – для німецької. У творчості Сковороди містяться всі основні тенденції української класичної філософії.
Разом із Сковородою до найбільш значимих представників української класичної філософії можна віднести Памфіла Юркевича, а також Тараса Шевченка – всесвітньо відомого українського поета, мислителя і художника.
Які основні риси української класичної філософії?
Це насамперед:
• 1. Світоглядна толерантність і синтетичність. У вченнях українських філософів класичного періоду, як і у всій українській культурі, можна спостерігати прагнення не відкинути протилежну точку зору, а приєднати її до своєї як момент істини.
• 2. Екзистенційний характер філософування, що означає висунення на перший план проблем людини, проблем її існування і сенсу життя.
• 3. Індивідуалізм і персоналізм, тобто орієнтація на окрему особистість, а не на колектив.
• 4. Кордоцентризм (від лат. cordos – серце). Ця риса означає домінанту серця, переважання почуття над логічним міркуванням, а образу – над поняттям.
Григорій Сковорода: вчення про три світи
Головна ідея основоположника української класичної філософії Григорія Сковороди (1722–1794 pp.) водночас складна і проста – це ідея трьох світів, що утворюють реальність. Ось ці три світи:
• 1. Людина або Мікрокосм.
• 2. Всесвіт або Макрокосм.
• 3. Символічний світ або Біблія.
У свою чергу, кожний із трьох світів поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішнім світом у людини є душа, зовнішнім – тіло. Внутрішнє начало Всесвіту – це Бог, зовнішнє – видимий світ. І, нарешті, внутрішнє в Біблії – її символічний зміст, зовнішнє ж – зміст буквальний.
Зі сказаного очевидно, що Сковорода є християнським мислителем. Але він також не відкидає язичницьку мудрість, виражену для нього насамперед в античній міфології. Тому Сковорода трактує символічний світ скоріше як гармонійну єдність біблійної й античної міфології.
Людина в розумінні Григорія Сковороди безсмертна. Безсмертя у філософії Сковороди виражається в термінах "дійсне", "істинне". Безсмертя – це атрибут "дійсної Людини", життя якої наповнює сенсом тілесну оболонку-тінь.
Філософ пише, що наше тіло є лише примара "дійсної Людини". Ця людина має багато відбитків у житті, що виходять назовні і так само легко ховаються в оригіналі, "наче гілки в зерні своєму". "Дійсна Людина" є присутністю Бога в людському бутті, саме ця присутність, на думку філософа, являє собою її глибинну сутність. Тому пізнання свого безсмертя є пізнання самого Бога.
Безсмертя і Вічність характеризуються Сковородою як "внутрішнє" і навіть "безодня". У своїй концепції трьох світів, що складають реальність, Сковорода називає зовнішнє в них "тлінним", "видимим", а внутрішнє – "невидимим", "нетлінним", "світлим". Пізнання внутрішньої реальності речей і явищ є духовним проривом до Вічності. Внутрішнє людини перебуває в зовнішньому, але не зводиться до нього, воно здатне пережити його, знайти нову "зовнішність". Більш того, зовнішнє виступає тінню внутрішнього, тому може і зникнути, тоді як внутрішнє вічне.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії: проблема людини та її меж. Вступ до філософської антропології як метаантропології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Українська класична філософія: першість серця“ на сторінці 1. Приємного читання.
