Ідеї Достоєвського і Толстого продовжив і розвив Володимир Соловйов (1853–1900 pp.). Водночас на Соловйова вплинула "філософія серця" Памфіла Юркевича, лекції якого він слухав у Московському університеті. Цікавим є той факт, що по материнській лінії Соловйов є нащадком Григорія Сковороди, думки якого знаходять відгук у його творчості.
На Соловйова сильно вплинула німецька класична філософія Канта, Гегеля і особливо Шеллінга. З цим пов'язана виражена системність філософської творчості Соловйова.
Соловйов вважається християнським релігійним мислителем. Більш того – містиком. Релігійний світогляд Соловйова пройшов тернистий шлях і був сформований у муках. У підлітковому віці – так само, як і Ніцше – він втрачає віру в Бога. Але, на відміну від Ніцше, вже в дев'ятнадцять років Соловйов відновив свою віру на новій основі. У одному з листів 1872 року він так розмірковує про руйнацію "дитячої, несвідомої, сліпої" віри:
"Звичайно, небагато треба розуму, щоб відкинути цю віру – я її заперечив у 13 років, звичайно людина, яка може про щось розмірковувати, вже не може вірити так, як вона вірила, коли була дитиною; і якщо це людина з розумом поверховим або обмеженим, то вона так і зупиняється на цьому легкому запереченні своєї дитячої віри, переконана, що казки її няньок або шкільні фрази катехізису складають дійсну релігію, дійсне християнство..."[1], але деякі люди йдуть далі – вони породжують віру, сполучену з розумом дорослого. Соловйов переконаний, що "людина, яка релігійно розвивається правильно, проходить три стадії: спочатку стадія дитячої або сліпої віри, потім друга стадія – розвиток розуму і заперечення сліпої віри, нарешті, остання стадія віри свідомої, що грунтується на подальшому розвитку розуму... Відомі слова Бекона, фундатора позитивної науки: "трохи розуму і трохи філософії віддаляють від Бога, більше розуму і більше філософії знову приводять до Нього"[2].
Проте, на яких конкретних основах грунтується "свідома" віра? Бог у ній не є авторитарним началом, що чекає лише поклоніння і підпорядкування. Це Абсолютна Особистість, яка припускає вільний розвиток людини і людства, розвиток, що наближує людське начало до божественного. Так народжується ідея Боголюдства.
Але що таке Боголюдство? Чим відрізняється воно від людства? Для Соловйова – це людство, що зуміло здійснити релігійний синтез Сходу і Заходу і насамперед – синтез православного і католицького християнства, християнства грецького і римського. Такий синтез стає для Соловйова глибоким переконанням і справою всього його життя.
Далі, Соловйов вважає за необхідне докорінне духовне перетворення державності Сходу і Заходу. "Мирська політика повинна бути підпорядкована церковній, – пише він, – але ніяк не через уподібнення Церкви державі, а навпаки – через поступове уподібнення держави Церкві. Мирська дійсність повинна змінюватися по образу церкви, а не образ церкви повинен зводитися до рівня мирської дійсності... Церква повинна залучати, притягувати до себе всі мирські сили, а не втягуватися, залучатися в їхню сліпу й аморальну боротьбу"[3].
Звичайно, Соловйов говорить про Ідеальну Церкву, зважаючи на те, що історична церква сама потребує морального підводження і розвитку. Адже поки що Церква – як на Заході, так і на Сході – домагається покірності від людини за допомогою зовнішніх засобів – насамперед страху фізичного страждання. Але "домагаючись покірності зовнішніми засобами, церковна влада хоче відібрати в людини силу морального самовизначення"[4]. Саме "звертаючись не до моральних сил людини, а до її фізичної слабкості, Церква тим самим втрачала свою моральну перевагу над особистістю і, водночас, справедливо налаштовувала її проти себе"[5].
Отже, Боголюдство означає для Соловйова фундаментальне перетворення і релігійно-церковного, і соціально-державного життя людини. Але таке перетворення можливе лише на шляху свободи морального розвитку особистості, без чого всі проекти зміни суспільства є недосяжними утопіями.
Що ж означає вільний моральний розвиток особистості? Передусім любов, що розв'язує суперечності чоловічого і жіночого, а також життя і смерті.
А тепер звернемося до вчення про межі людського і боголюдського начал у творчості Олени Блаватської.
Олена Блаватська: містична еволюція людини і людства
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії: проблема людини та її меж. Вступ до філософської антропології як метаантропології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Володимир Соловйов: ідея Боголюдства“ на сторінці 1. Приємного читання.
