• 1. Феномен середньовічної філософії.
• 2. Біля джерел філософії Середньовіччя.
• 3. Початок середньовічної філософії: патристика.
• 4. Завершення середньовічної філософії: схоластика.
Попереднє зауваження
Епоха еллінізму і її філософія відобразили глибинну втому античної культури. Грецьке творче начало поширилося на Близький схід і Єгипет і, нарешті, завмерло в римській цивілізації. Античність прожила свій час. Виникла необхідність появи принципово нової світоглядної течії, що могла б дати людині розуміння нового світу і відкрити для неї нову еру. Такою течією стало християнство.
Феномен середньовічної філософії
Християнство як світоглядне підгрунтя філософії Середньовіччя
Спробуємо виділити принципові ідеї християнського світогляду, загальні для всіх його епох і напрямів. Ці ідеї лягли в основу середньовічної філософії. Тільки осягнувши їх, можна зрозуміти суть концепцій людини, світу і Бога у середньовічних мислителів.[2]
1. Ідея триєдності Бога як Творця, Спасителя і Святого Духа.
Бог у християнстві є творцем усього існуючого, його "небесним Отцем". Бог-Отець послідовно створив неживий і живий світи і завершив своє творіння людиною. Людина, створена за образом і подобою Божества, відпадає від Бога із-за первородного гріха. Бог є Спаситель-Христос, який знімає з людства тягар первородного гріха. Христос виступає Сином Божим і водночас "Сином Людським", поєднуючи в собі божественну і людську природу. Зв'язок між Богом-Отцем і Богом-Сином, а також між ними і людством – це Святий Дух.
2. Ідея свободи вибору Добра або зла.
Людина в християнстві має свободу вибору між Добром і злом, Божественним і диявольським. Світ, згідно з християнством, розділений на три царства: Божественне (рай), земне і диявольське (пекло). Вільний вибір людини, який вона робить у земному царстві, приводить її, зрештою, або до Бога, або до диявола. Проте, на відміну від такого вчення, як маніхейство, що говорить про рівнозначність Добра і зла і їхньої вічної боротьби, у християнстві домінує думка про абсолютність Добра і відносність зла.
3. Ідея посмертної віддяки і божественного милосердя.
Християнство походить з ідеї особистісного безсмертя людини: після смерті тіла людина одержує віддяку за доброчесність і гріхи й потрапляє або в рай, або в пекло. Але тут ідея віддяки доповнюється ідеєю божественного милосердя і прощення.
Найяскравіше вираження ідея божественного прощення знайшла в акті розп'яття і воскресіння Христа, який звільнив людство від первородного гріха.
У християнстві істотну роль відіграють ідея і практика покаяння – таке надскладне перетворення почуттів, у результаті якого людина, її свідомість відкриваються Божеству, відчуваючи очищення (катарсис).
Ідея прощення гріха в людини, яка покаялася, – істотна риса християнства. Прощення є містком, що з'єднує Бога і людину. Людина милосердна, тобто та, яка прощає ближнього, наближається до Христа. З цим пов'язаний глибинний принцип християнства – непротивлення злу насильством.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії: проблема людини та її меж. Вступ до філософської антропології як метаантропології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лекція 4. Розуміння людини та її меж у філософії Середньовіччя“ на сторінці 1. Приємного читання.
