Окрім філософії природи, на думку Шеллінга, філософія Фіхте мала ще одну істотну прогалину – вона залишила поза увагою мистецтво. А таке упущення неприпустиме: тільки мистецтво є загальнодоступним і загальнозначимим; філософія служить цілям "особливого напряму духу" і залишається "поза колом звичайної свідомості", сприйнятливість же до мистецтва "виявляється в будь-якій свідомості". "Хоча філософія досягає найбільших висот, але до цих висот вона залучає лише часточку людини. Мистецтво ж дає змогу досягти цих висот цілісній людині", – проголошує Шеллінг у "Системі трансцендентального ідеалізму". Тому нагальним завданням є створення філософії мистецтва, і в цій сфері Шеллінг виявляється першовідкривачем.
Те, що Фіхте залишився байдужим саме до природи і мистецтва, – не випадково: Шеллінг знаходить глибокий паралелізм між цими двома стихіями. "Те, що ми називаємо природою – лише поема, що прихована в чудовому тайнописі", – говорить Шеллінг.
"У художній творчості знаходить своє продуктивне завершення природа. "Одіссея духу" закінчена. Це кінець шляху, що водночас є його початком: у мистецтві самопізнання знову приходить до природи"[1], – так тлумачить позицію Шеллінга А. Гулига.
Проте є дві важливі розбіжності між мистецтвом і природою: 1) організм народжується цілісним – художник бачить ціле, але творити його може лише частинами; 2) природа починає з несвідомості і лише наприкінці шляху приходить до свідомості – мистецтво йде протилежним шляхом: свідоме начало і несвідоме завершення початого твору. За Шеллінгом, головною рисою мистецтва і діяльності генія є збіг свідомої і несвідомої діяльності: "Несвідоме безкінечне, і художник, окрім того, що входило до його задуму, інстинктивно вкладає у свій твір якусь безкінечність. У результаті справжній твір мистецтва містить невичерпність тлумачень, ніби автору була властива безкінечна кількість задумів"[2]
І, як пише Шеллінг, "якщо філософія колись народилася з поезії, на зразок того, як відбулося це з усіма іншими науками, що саме так наближалися до своєї досконалості, то можна сподіватися, що й нині всі науки разом із філософією після свого завершення окремими струмками увіллються назад у той всеохоплюючий океан поезії, звідки вони вийшли"[3]•
Проте, прецедент єдності науки і поезії мав місце в історії людства – у вигляді міфології. І Шеллінг пророкує виникнення "нової міфології", створення теорії якої він бере на себе. Але здійснить цей задум Шеллінг тільки на схилі років, коли його світогляд зазнає глибокої метаморфози. Про філософію пізнього Шеллінга, що дала імпульс тій лінії розвитку філософської думки, яку ми називаємо новокласичною, йтиметься далі.
Абсолютний ідеалізм Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії: проблема людини та її меж. Вступ до філософської антропології як метаантропології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тотожність свободи і необхідності: філософія мистецтва“ на сторінці 1. Приємного читання.
