Шеллінг і його Муза: феномен Кароліни
Для того, щоб глибше зрозуміти філософію пізнього Шеллінга, яка завершує всі тенденції романтиків і виводить європейську філософію до нових обріїв, варто звернутися до образу його дружини і Музи. Її ім'я – Кароліна. Бути романтиком означало бути відданим п'яти культам:
• 1) культу мистецтва;
• 2) культу природи;
• 3) культу іронії;
• 4) культу творчої індивідуальності і геніальності;
• 5) культу любові.
Останній із них являв собою трансформацію середньовічного культу служіння Прекрасній Дамі в романтичний культ поклоніння Музі – Натхненниці і Соратниці. Уособленням цього ідеалу і була Кароліна Шеллінг. Кароліна виявляла тонке розуміння і щиру солідарність з усіма настановами та інтуїціями романтиків, але, крім цього, вона гаряче поділяла шеллінгівське переконання у всемогутності ідеї системності. Проте для Кароліни були значимими не тільки сувора теоретична системність, а й вільна системність есе. Найвища системність – це системність мистецтва.
Саме така системність здатна переплавити фрагментарні побудови романтиків у потужну органічну цілісність. Ставлення до мистецтва як до вищої духовної потенції людини, що об'єднувало і Шеллінга, і романтиків, особливо проникливо вдалося висловити саме Кароліні: "Немає нічого більш істинного, ніж художній твір: критика проходить, тіла зотлівають, системи змінюються, але якщо світ коли-небудь спалахне, як клаптик паперу, то останніми іскрами, що підуть у Божу світобудову, будуть твори мистецтва – лише після них настане темрява"[1].
Своїм недовгим життям ця надзвичайна жінка зуміла дати світу натяк на те, чим може бути справжній союз двох творчих особистостей і як він може розширити звичні межі людини.
Ось словесний портрет Кароліни, зроблений Фрідріхом Шлегелем у його знаменитій "Люцинді": "В її натурі було все те високе і граціозне, що тільки може бути властиве жінці: все божественне і все неслухняне, відзначене печаткою витонченості, культури, жіночності. Вільно і потужно розвивалася і виявляла себе кожна особлива риса, ніби вона єдина, і водночас це багате і зухвале поєднання настільки різних якостей не було простим сум'яттям, тому що його надихало натхнення, живий подих гармонії і любові. Незначний епізод, завдяки її манері розповідати, ставав чарівним, наче гарна казка. Вона сприймала кожний натяк і відповідала навіть на питання, що не були поставлені"[2]
Після її смерті Шеллінг не завершив жодного з уже розпочатих творів. Але ця втрата стала для нього не тільки глибоким людським горем, а й великим, трагічним творчим стимулом – вона змусила його по-новому поглянути на речі і побачити світ у світлі нової глибини.
Шеллінг переборов силу тяжіння ідей, що були розвинуті у рамках класичної парадигми, і вийшов на нову орбіту.
Таємниця Абсолюту
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії: проблема людини та її меж. Вступ до філософської антропології як метаантропології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пізній шеллінг: умоглядна містика“ на сторінці 1. Приємного читання.
