Карл Ясперс (1883–1969 pp.) продовжив традиції філософування Серена К'еркегора. Починав він як психіатр і психолог, а потім звернувся до філософії. При цьому його цікавила не теоретична філософія, а філософія як досвід унікального переживання людини, як шлях особистості, реальність, вільна за змістом і за формою. Ясперс прагне відійти від гносеологічного поділу світу на суб'єкт і об'єкт, він хоче описати безпосередній досвід людського існування, не зводячи його ні до об'єкта, ні до суб'єкта. З цих позицій Ясперс рішуче критикує вузькораціоналістичну й умоглядну філософію минулого і сучасності.
За впливом на філософську думку XX ст. Ясперса можна порівняти хіба що з Гайдеггером. Але, на відміну від Гайдеггера, Ясперс послідовно відстоює християнські позиції і вважається основоположником саме релігійного екзистенціалізму XX ст.
За Ясперсом, людина буденності існує в передособистісному бутті, вона цікавиться лише предметами і сама переповнена "предметним буттям". Ясперс називає це буття існуванням (Dasein) і протиставляє екзистенції. (Як бачимо, він тлумачить поняття "Dasein" зовсім інакше, ніж Гайдеггер.)[1].
Екзистенція для Ясперса – як і для К'єркегора – це глибинно-особистісне буття. В екзистенцію виводить так звана "гранична ситуація" (Grenzsituation) – ситуація відчаю, провини, жаху, що народжується в момент зустрічі зі смертю, коли людині загрожує моральна або фізична загибель. "Те, що перед смертю залишається істотним, те екзистенціально, те, що втрачає свою цінність... є оголене буття", – пише Ясперс. Для Ясперса безодня смерті "просвітлює" людину саме тому, що за нею прихована вічність екзистенції, її причетність до трансцендентного світу. "Те, що знищується смертю, є явищем, а не самим буттям"[2].
Пройшовши потрясіння граничної ситуації, людина знаходить свободу і виходить за межі повсякденності "предметного буття". Це положення Ясперса стає згодом базовим для всіх течій екзистенціалізму XX ст.
У граничній ситуації людина самотня. У цій самотності їй відкривається істина власного існування. Але Ясперс переконаний, що потрібно йти далі – до екзистенціального спілкування, в якому люди проникають у потаємні глибини один одного. Екзистенція проявляється лише тоді, коли "співвідносить себе з іншою екзистенцією і трансценденцією", – вважає Ясперс.
Відносини екзистенції з іншою екзистенцією – як комунікація – із трансценденцією – як віра – у вищих своїх проявах стають любов'ю. Любов до людини і Бога – це глибинне розв'язання всіх граничних ситуацій.
Габріель Марсель: за межі трагічної мудрості
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії: проблема людини та її меж. Вступ до філософської антропології як метаантропології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Карл Ясперс: гранична ситуація і вихід за межі буденності“ на сторінці 1. Приємного читання.
