Можна з повною впевненістю сказати – Маркс прийшов до категорії практики й ідеї комунізму через категорію відчуження людини. По суті, саме з цієї категорії виростає вся філософія марксизму. У праці "Економічно-філософські рукописи 1844 року" (глава "Відчужена праця") Маркс виділяє такі аспекти відчуження людини: відчуження людини від продукту праці; відчуження людини від процесу праці; відчуження людини від її сутності як духовної життєдіяльності; відчуження людини від природи; відчуження людини від роду; відчуження людини від людини.
Розглянемо детальніше позицію Маркса.
• 1. Відчуження людини від продукту своєї праці. Маркс пише: "Предмет, вироблений працею, її продукт, протистоїть праці як якась стороння істота... Продукт праці є праця, закріплена в якомусь предметі... опредмечування праці... Опредмечування виступає як втрата предмета і закабаления предметом, освоєння предмета – як відчуження, як самовідчуження"[1]•
• 2. Відчуження людини від процесу праці. За Марксом, праця робітника не є вільна діяльність, це діяльність, породжена примусом і самопримусом. Праця робітника – це лише "засіб для задоволення інших потреб... Відчуження від праці ясно позначається в тому, що як тільки припиняється фізичний або інший примус до праці, від праці тікають, як від чуми"[2].
Процес праці, за Марксом, стає джерелом глибоких страждань: "Зовнішня праця, в процесі якої людина себе відчужує, є принесення себе у жертву, самокатування"[3].
Все це призводить до надзвичайного перекручення людської сутності. "Людина почуває себе вільно діючою тільки при виконанні своїх тваринних функцій – під час їжі, коли п'є, під час статевих відносин, у кращому випадку, перебуваючи в себе дома, прикрашаючи себе і т. д., – а в своїх людських функціях вона почуває себе лише твариною. Те, що властиве тварині, стає властивим людині, а людське перетворюється на те, що властиве тварині"[4]
• 3. Відчуження людини від її сутності як духовної життєдіяльності. Перебуваючи у безперервному відчуженні від процесу праці і перетворюючи його на засіб для реалізації виключно тваринних потреб, людина відчужується від своєї сутності як вільної творчої діяльності, істинно людської життєдіяльності. Людина "перетворює... свою сутність лише як засіб для підтримки свого існування"[5].
• 4. Відчуження людини від природи. У процесі відчуженої праці людина все більше перетворює природу на засіб досягнення своїх бездушних цілей. У результаті природа втрачає для людини свою цілісність, виступаючи сукупністю речей, які потрібно обробити. Це теж призводить до деградації людини, тому що "фізичне і духовне життя людини нерозривно пов'язані з природою"[6].
• 5. Відчуження людини від роду. Для Маркса це відчуження має подвійний характер. У ньому виражається, по-перше, відчуження людини від суспільства, що стає для неї нерідною масою людей і пригнічуючою системою соціальних інститутів. По-друге, відчуження від роду трактується як відчуження від родової сутності, яка є, на думку Маркса, єдністю природного і духовно-діяльного начал у людині. "Родова сутність людини – як природа, так і її духовний родовий набуток – перетворюється на чужу для нього сутність"[7], – пише Маркс.
• 6. Відчуження людини від людини. Цей аспект відчуження завершує, за Марксом, попередні і є їхнім закономірним результатом: "Безпосереднім наслідком того, що людина відчужена від продукту своєї праці, від своєї життєдіяльності, від своєї родової сутності, є відчуження людини від людини"[8].
Озирнувшись на життя оточуючого суспільства, навряд чи можна заперечувати існування всіх цих аспектів відчуження людини. Ніхто, мабуть, не буде сперечатися і з тим, що відчуження є зло і його треба подолати. Комунізм для Маркса і є тим суспільством, у якому долається відчуження людини.
Але з чого починати це подолання? Яка з форм відчуження є причиною й основою інших?
Для Маркса такою основою є передусім відчуження людини від продукту праці, зумовлене приватною власністю на засоби виробництва. Звідси витікає закономірний висновок: ліквідація приватної власності на засоби виробництва повинна відкрити шлях до подолання всіх аспектів відчуження людини.
Ця ідея надихала не одне покоління мислителів і політиків. Проте практика побудови суспільства з ліквідованою приватною власністю показала неправомірність такого припущення. Відчуження людини не тільки не зникло, а й зросло. І справа, напевно, не лише в помилках і деформаціях, що сталися в ході впровадження марксистських ідей у соціальну реальність.
Проблема набагато глибша. І вона приводить нас до питання: Чи не є відчуження людини від духовної життєдіяльності центральною ланкою в ланцюзі відчуження? Ми залишимо це питання відкритим. Зараз же спробуємо розібратися з подальшими трансформаціями марксистських ідей.
Метаморфози марксизму: філософія, ідеологія, практика
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії: проблема людини та її меж. Вступ до філософської антропології як метаантропології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Категорія відчуження людини як начало і таємниця філософії марксизму“ на сторінці 1. Приємного читання.
