Загальна характеристика романського Відродження
Романське Відродження зародилося ще в XIII-XIV ст. і пов'язане з творчістю поета Данте і художника Джотто. Згодом воно досягає найвищого розквіту в Італії у XV ст. і найбільш відоме нам за роботами Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля, Тиціана. Людина в їхніх творах наповнена тим світлом, яким мистецтво Середньовіччя наповнювало лише Бога.
Для романського Відродження в цілому характерна низка специфічних особливостей.
• 1. Це, насамперед, висування на перший план художньої творчості як діяльності, що найбільш адекватна людині.
• 2. Далі, це домінування творчого начала над пізнавальним. Художник, у найширшому сенсі цього слова, не просто осягає світ і Бога, він творить щось принципово нове – з хаосу з'являється художній космос.
Цей пафос творчості походить від Середньовіччя з його уявленням про Бога як Творця і світ як Його художній твір. Проте тепер маленька людина Середньовіччя перетворюється на титана, який у творчості долає свої межі і голос якого зливається з Божественним голосом.
3. І нарешті, універсалізація людської сутності. Людина не може бути пов'язана з однією професією. Сенс людини полягає у різнобічній діяльності, що спрямована на перетворювання себе і світу. Це характерно і для Середньовіччя, але тепер прагнення до перетворювання дедалі більше пов'язується з універсально-творчим прагненням до Абсолюту, що одухотворяє тілесність, а не пориває з нею як із темницею духу.
Марсіліо Фічіно: творче злиття з Богом
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії: проблема людини та її меж. Вступ до філософської антропології як метаантропології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Романське Відродження: воскресіння античності“ на сторінці 1. Приємного читання.
