Антонімом свідомості може бути назване позасвідоме, яке слід відрізняти від неусвідомленого і несвідомого. Позасвідоме – це сфера внутрішнього світу, у якій відбуваються процеси, протилежні свідомості, наприклад, інтуїція, тоді як несвідоме і неусвідомлене – це лише фрагменти внутрішнього й зовнішнього світу, які ще не охоплені свідомістю.
Н. Хамітов
СВІТ – філософська категорія, що означає буття, яке характеризується самодостатністю, визначеністю і завершеністю, і, будучи результатом пізнавальної і творчої активності, перебуває як поза людиною, так і всередині неї. У буденному світогляді світ – це щось зовнішнє по відношенню до людини, але у філософському світогляді світ – це результат зустрічі людини і буття, тому буття людини – це буття у світі. Саме стосовно людини світ можна розділяти на зовнішній і внутрішній, матеріальний і духовний. Разом з тим, світ людини має прояви, у яких зовнішнє і внутрішнє, матеріальне і духовне з'єднуються, наприклад, світ культури.
По відношенню до природи категорія "світ" може виражати особливі якості і просторові межі матерії, що відбито в поняттях "мікросвіт" і "макросвіт", але подібні поняття виникають тільки при усвідомленні людини як міри.
Завдяки пізнанню і творчості кожна особистість здатна створити свій власний внутрішній світ, а також світ відносин із близькими людьми, насамперед світ сім'ї. Тому світ людини (як людства) – це єдність різноманітних особистісних і комунікативних світів. Сказане дозволяє зробити висновок, що будь-який світ – це світи, жива плюральність, навіть світ особистості – з огляду на те, що особистість містить у собі світи як у просторі пізнання (самопізнання), так і в часі творення (самотворення). У певному смислі можна стверджувати, що шлях становлення особистості – у переході від відчуття одиничності світу до переживання цілісної множинності світів, і якщо буття людини як індивіда – це буття у світі, то буття особистості – це буття у світах.
У стихії сучасної російської мови слово "світ" звучить як "мир", йому протистоїть слово "війна", що натякає на те, що світ у цілому розуміється як єднання, конструктивність комунікації, а війна – як деструктивна комунікація, що руйнує світ. В українській мові для позначення світу в цілому використовується слово "світ", а плідна комунікація позначається словом "мир", в англійській мові цим поняттям відповідають "world" і "peace". Цікаво, що в російській мові слово "світ" (рос. "свет") у значенні "мир" збереглося в деяких архаїчних формах ("вокруг света", "кругосветное путешествие", "высший свет" і т.п.).
У християнській культурі, особливо в православ'ї і католицизмі, "світ" означає щось протилежне ідеальному і святому. Поняття "мирське", "світське" – описують укоріненість у людській гріховній природі. З іншого боку, словосполучення "духовний світ", "вищий світ" в християнській культурі є досить органічними.
Н. Хамітов
СВІТОГЛЯД – система найбільш глобальних поглядів, цінностей, цілей і ідеалів людини. Світогляд є не просто щось суб'єктивне і замкнуте в межах психічної реальності, це спосіб взаємодії зі світом, спосіб відкритості світу. Світогляд – це спроба осмислити себе і своє місце у світі.
Світогляд має кожна людина – оскільки вона є людиною. Тому очевидна плюральність світоглядів і можливість протиріч на цьому ґрунті, що вимагає особливої світоглядної толерантності.
(Див також: буденний світогляд, особистісний світогляд, філософський світогляд).
Н. Хамітов
СВІТОГЛЯД БУДЕННИЙ – світогляд, що відображає буденне буття людини з його несамостійністю, некритичністю, нетворчим характером. Буденний світогляд є насамперед результатом впливу сім'ї і того соціального середовища, у яке людина включена в дитячі і підліткові роки життя. Людина з буденним світоглядом абсолютно залежить від пануючих ідеологічних установок і цінностей. Наприклад, у суспільстві з атеїстичною ідеологією значна частина його представників стає атеїстами, у суспільстві, що сповідує релігійні принципи, більшість людей – віруючі.
Буденний світогляд є сукупністю соціальних стереотипів свого часу. Найбільшою мірою його можна співвіднести з поняттям "здорового глузду". Головною рисою людини з буденним світоглядом є несамостійність. Носій буденного світогляду знаходиться під впливом маси людей. І цей вплив супроводжує його все життя, проникаючи в глибини позасвідомого. Другою рисою буденного світогляду є його некритичний характер. Носій буденного світогляду завжди приймає на віру усе те, що йде зі значимого для нього соціального середовища. Третя особливість полягає в тому, що людина з буденним світоглядом не налаштована на творчість і не має бажання саморозвитку.
Може здатися, що буденний світогляд створюється не особистістю, а масою, сукупними зусиллями всього соціального середовища, що живе у визначених економічних і культурних умовах. Однак це лише почасти так. У соціальному середовищі дійсно шліфуються світоглядні принципи, але вони приходять у неї ззовні і є результатом персональних зусиль. Тут доречна така аналогія: море як деяке досить активне середовище шліфує гальку, але самі камінчики не виробляються морем.
Ідеї, принципи і цінності приходять у соціальне середовище передусім зі сфер релігії і політичної ідеології, а обидві ці сфери у своїх джерелах завжди особистісно забарвлені. І якщо релігія на сьогоднішній день вільно й природно випромінює в соціальне середовище свої ідеї, дозволяючи зробити вибір совісті, то політична ідеологія (як правило, сфера релігійних уявлень, звужена під впливом волі до влади) "давить" на середовище, свідомо прагнучи упровадити визначену систему ідей у масову свідомість для того, щоб маніпулювати ним.
Буденному світогляду протистоять особистісний світогляд і філософський світогляд.
Н. Хамітов
СВІТОГЛЯД ОСОБИСТІСНИЙ – світогляд, що відображає граничне буття людини і відрізняється самостійністю, критичністю і творчим характером. Особистісний світогляд у всіх своїх рисах протилежний буденному світогляду, це світогляд людини, що усвідомлює і долає стереотипи середовища, а тому стає недоступною для маніпуляцій. Особистісний світогляд означає постійне самопізнання, погляд всередину себе, пильну увагу до динаміки розвитку внутрішнього світу. Тому людина з особистісний світоглядом усі події зовнішнього світу виносить на суд власного розуму і переживання.
Особистісний світогляд виступає основою творення нових цілей, ідеалів і цінностей. Саме творчий характер особистісного світогляду дозволяє вирішувати проблему смислу життя як проблему смислу свободи – свободи вибору і свободи досягнення обраного. Пошук сенсу життя перестає бути пошуком застиглого і речовинного – усього того, що час перетворює на порох. Це добре виразив М. Бердяев, що говорить, що шукання істини є у відомому смислі й знаходження істини, такого роду звертання до смислу життя є проникнення смислом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії: проблема людини та її меж. Вступ до філософської антропології як метаантропології» автора Хамітов Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філософський словник проблема людини (екзистенціальні, психоаналітичні та метаантропологічні аспекти)“ на сторінці 29. Приємного читання.
