МЕТАКУЛЬТУРА – поняття, що визначає сукупність споріднених культур (напр. – романська метакультура, германська метакультура, слов'янська метакультура тощо).
Метакультура є результатом спільності цінностей, традицій та мов. У широкому сенсі будь-яку національну культуру можна визначити як метакультуру, адже вона складається з різних етнічних культур. Проте у строгому сенсі метакультура є спільнотою національних культур. Префікс "мета" в даному плані означає, скоріше, не "понад", а несе комунікативне забарвлення.
Поняття метакультури використовується також у Д. Андреева для означення трансцендентно іншої культурної реальності.
Н. Хамітов
МЕТАПСИХОЛОГІЯ – див. психоаналіз.
МІСТИКА (від грець. mystikos – таємний) – 1) досвід єднання людської екзистенції з трансцендентним в екстазі та трансі, досвід тотожності екзистенції та трансценденції; 2) релігійні та філософські доктрини, які відновлюють та трактують цей досвід.
Таким чином, містика існує як суперечлива єдність містичного досвіду та містичної доктрини. Фундаментальною причиною суперечності досвіду та доктрини у містиці є те, що містичний досвід не може бути виражений раціональними, більше того, вербальними засобами, однак для своєї передачі та легітимації потребує таких засобів. Розв'язання цієї суперечності приводить до того, що в більшості культур містичні доктрини мають есеїстичний та художньо-образний характер.
Містичний досвід виникає в глибокій давнині – тоді, коли з'являється уявлення про потойбічне. Містичні доктрини з'являються з виникненням цілісної картини потойбічного світу. В Індії це відбувається з появою Упанішад, у Китаї – даосизму, в Греції – піфагореїзму та платонізму. Проте містицизм як філософська традиція, що вважає містичний досвід основою пізнання, формується пізніше – у епоху еллінізму та раннього Середньовіччя.
У різних культурах містичний досвід може виражатися в несхожих, а подеколи й у протилежних формах: від спокійних трансових станів йогів та християнських аскетів до динамічного екстазу шаманів та дервішей. При цьому природа містичних станів завжди означає вихід з буденності в граничне буття і досягнення метаграничного, надлюдського просвітлення.
Феномен містики не слід плутати з феноменом магії. Магія є практикою впливу на емпіричний світ через єднання з трансцендентним світом, тоді як у містиці єднання з трансцендентним світом є кінцевою метою. З іншого боку, у будь-якій культурі містичне та магічне тісно переплітаються.
Кожна релігії має свою сакралізовану містику, яка описується у священних текстах і є основою релігійної міфології. Усі інші вияви містики часто сприймаються як деструктивні й майже завжди – як нелегітимні. Проте на межі ХХ-ХХІ століть відбуваеться розвиток толерантного ставлення до містичного досвіду та містичних доктрин різних релігій та культур.
Н. Хамітов
МІСТИЦИЗМ – див. містика.
МІСТИЧНИЙ ДОСВІД – див. містика.
МІФ – див. міфологія.
МІФОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ – див. міфологія.
МІФОЛОГІЯ – чуттєво-образна реальність, у якій розв'язуються трагічні суперечності людського буття і створюється новий гармонійний світ. Це зумовлює глибинний вплив міфології на свідомість та позасвідоме людини. Виходячи з того, що міфологія виходить до розв'язання трагічних суперечностей людського буття, вона є не тільки історично перший тип людського світорозуміння та світовідношення, а й вічна ознака людського буття. Міфологія, складається з міфів, які є специфічними художніми творами, що визивають катарсичні переживання у певної спільноти людей.
Раціонально-символічну інтерпретацію міфології можна визначити як філософію міфології. Її зародки зустрічаються вже в Упанішадах. В Античності майже всі філософські школи постають як раціональна трансформація міфоуявлень. Просвітники розглядали міфологію як сукупність забобонів, які дають неадекватне уявлення про світ.
Об'єктом фундаментального філософського аналізу міфологія стає в епоху романтизму. Особливий внесок у вчення про міфологію зробили німецькі романтики як гейдельбергської, так і енської школи. Ф.В.Й. Шеллінг розглядає міфологію як феномен, у якому розв'язується суперечність природи та мистецтва.
У другій половині XIX століття розвиваються дві фундаментальні школи дослідження міфології – лінгвістична та еволюціоністська. Перша орієнтується на порівняльно-історичне мовознавство і вивчає міфологію як спосіб організації мови і одночасно її передумову, друга розглядає світоглядно-психологічне підґрунтя виникнення міфології, виводячи її з анімістичного світовідношення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії: проблема людини та її меж. Вступ до філософської антропології як метаантропології» автора Хамітов Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філософський словник проблема людини (екзистенціальні, психоаналітичні та метаантропологічні аспекти)“ на сторінці 22. Приємного читання.
