ВСТУП

Фітоекологія з основами лісівництва

• екологія популяцій;

• екологія угруповань (або фітоценологію).

Виходячи з напрямів досліджень, розрізняють предмети досліджень фітоекології:

Предметами фітоекології є різні види рослин, рослинні популяції та угруповання, які зростають в різноманітних природних зонах в динамічних екологічних умовах.

Екологія організмів розглядає шляхи впливу середовища на організм; адаптивну здатність організмів, яка проявляється у формі анатомо-морфологічних і фізіологічних пристосувань, що забезпечують можливість жити і розвиватися у конкретних умовах і входити до біоценозів. Екологія рослин вивчає також ритми життя, життєві форми організмів, які є свідоцтвом їх пристосування до комплексної дії екологічних факторів середовища, виявляє функціональну роль життєвих форм організмів у біогеоценозах.

Організм – будь-яка жива істота, що має подразливість, здатність до росту та розмноження, безперервний обмін речовинами з навколишнім середовищем, яке зумовлює самооновлення організму. Організм і середовище перебувають у єдності та взаємно впливають один на одного. Розрізняють багатоклітинні і одноклітинні організми та неклітинні форми життя (віруси).

Екологія популяцій розглядає структуру і властивості популяцій рослин, їх участь у біогеоценозах, виявляє характерні для рослинних популяцій кількісні співвідношення вікових груп, вивчає різноманіття форм внутрішньовидових відношень, зв'язки з іншими популяціями та видами. Термін “популяція” був введений в 1903 р. В. Йогансеном для означення неоднорідної в генетичному відношенні групи особин одного виду, на відміну від однорідної чистої лінії. Але вже Ч. Дарвін при поясненні походження видів у процесі еволюції спирався на дані про спадкову мінливість та конкуренцію особин в межах їх сукупності, тобто популяції. В фітоекології особливу увагу приділяють вивченню закономірностей коливання чисельності популяцій в біогеоценозах і визначенню шляхів управління цими процесами та заходів прогнозування рівнів чисельності популяцій.

Популяція (від латинського populus – населення, народ) – це сукупність особин певного виду, що вільно схрещуються, населяють певну територію і деякою мірою ізольовані від сусідніх популяцій. Популяції здатні самостійно підтримувати чисельність на певному рівні протягом тривалого часу. Це елементарна еволюційна одиниця з характерними екологічними та генетичними структурами, які визначаються співвідношенням вікових груп, статей тощо.

Екологія угруповань (фітоценозів) вивчає різноманіття та будову фітоценозів, взаємовідносини між окремими рослинами та рослинними популяціями в цілому, взаємовідносини з навколишнім середовищем і його складовими. Екологія угруповань вивчає динаміку фітоценозів (виникнення, розвиток, сезонні зміни тощо), просторове розміщення та взаємодію з іншими фітоценозами. Особлива увага приділяється вивченню ролі фітоценозу у біоценозі та біогеоценозі.

Фітоценоз (від грецьк. phiton – рослина та kaynos – спільність) – історично складена сукупність видів рослин, що. існує на території з більш-менш однотипними кліматичними, ґрунтовими та іншими умовами. Фітоценоз характеризується певним видовим складом, структурою та взаємодією рослин між собою та навколишнім середовищем. Він постійно змінюється внаслідок еволюції видів, зміни клімату, ґрунтових умов, а також під впливом тварин та діяльності людини.

Біоценоз (від грецьк. bios – життя та kaynos – спільність) – історично складена сукупність рослин і тварин, що населяють ділянку суші або водойми з більш- менш подібними умовами існування. У взаємодії з середовищем існування біоценоз утворює біогеоценоз.

Біогеоценоз (від грецького bios – життя, деуа – Земля та kaynos – спільність) – це історично сформований комплекс живих і неживих компонентів певної ділянки земної поверхні, пов'язаних між .собою обміном речовин і енергії. Кожному біогеоценозу властиві однорідність структури, складу компонентів, а також певний характер матеріально-енергетичного обміну між ними.

Розрізняють різні рівні організації живої речовини (рис. 1.1). Фітоекологія вивчає найбільш складні, великі системи організації життя – організми, популяції, угруповання, біогеоценози, біоми. При цьому вивчається не тільки структура та властивості• різних біосистем, але й особливості різноманітних середовищ життя, різноманітність місць мешкання в них. Розглядаються також закономірності дії екологічних факторів, їх різноманітність, можливість управління цими факторами. Таким чином, фітоекологія охоплює широке коло питань, для їх вирішення залучає знання та методи багатьох суміжних природничих наук, адже й виникла вона з комплексу біологічних наук. Всі відмічені питання складають задачі фітоекології.

Ієрархія систем у біосфері

Рис. 1.1. Ієрархія систем у біосфері

При проведенні екологічних досліджень використовуються як загальноекологічні, так і специфічні методи досліджень. Серед останніх варто виділити наступні:

метод екологічних рядів – морфолого-анатомічні, фізіологічні порівняння рослин в природних екологічних рядах їх місцезростання, що відрізняються збільшенням або зменшенням якогось з провідних факторів (вологи, світла тощо);

фенологічний метод – фенологічні спостереження з врахуванням метеорологічних умов;

експериментальний метод вивчення життєдіяльності рослин при довільній зміні і точному обліку факторів середовища – польовий дослід у рослинництві, вегетаційний дослід тощо;

метод фітометрів – дослідження посіву певного набору сортів сільськогосподарських культур, які висівають у різних географічних умовах, для встановлення значення різних кліматичних факторів тощо.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВСТУП“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП
  • Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)

  • Розділ 3. СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Реакція рослин на сонячну радіацію

  • Особливість протікання фотосинтезу в залежності від освітлення

  • Фотоперіодизм

  • Світловий режим у фітоценозі

  • Розділ 4. ТЕМПЕРАТУРА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Значення тепла в житті рослин

  • Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов

  • Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ

  • Основні характеристики ґрунтів

  • Хімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослин

  • Ґрунтоутворюючі процеси

  • Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах

  • Екологічні умови зростання рослин на пісках

  • Екологічні умови зростання рослин на болотах

  • Розділ 7. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Мезорельеф

  • Мікрорельєф

  • Розділ 8. ВПЛИВ ВІТРУ НА РОСЛИНИ І ЇХ УГРУПОВАННЯ

  • БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ

  • Вплив тварин на рослини та їх угрупування

  • Розділ 10. АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ: ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Пожежі та їх вплив на фітоценози

  • Екологічні наслідки рубок лісу

  • Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози

  • Рекреаційні навантаження

  • Вплив на фітоценози осушення земель

  • Забруднення довкілля

  • Завезення та інтродукція рослин

  • СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ

  • Розділ 12. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Флористичний склад фітоценозів

  • Структура популяцій у фітоценозі

  • Структура рослинного угруповання

  • Мінливість фітоценозу

  • Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

  • Розділ 14. АРЕАЛИ РОСЛИН, ВЧЕННЯ ПРО ФЛОРУ, ОСНОВНІ ТИПИ РОСЛИННОСТІ

  • Вчення про флору

  • Основні типи рослинності світу

  • Розділ 15. РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ

  • Рослинність Полісся

  • Рослинність Лісостепу

  • Рослинність степової зони України

  • Рослинність Українських Карпат

  • Рослинність Кримських гір

  • Розділ 16. ОСНОВИ ЛІСІВНИЦТВА