Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози

Фітоекологія з основами лісівництва

Спочатку доместифікація, а потім і розведення сільськогосподарських тварин, викликали потребу у заготівлі кормів. Найпростішим способом такої заготівлі було скошування рослин.

Скошування рослин – це одна з форма втручання людини в природний розвиток рослин і угруповань, яка полягає в одноразовому чи багаторазовому зрізанні вегетативних части рослин протягом вегетаційного періоду.

Скошування лугових і степових травостоїв (надземна частина ярусу трав в угрупуванні) викликає екологічні зміни, приблизно тотожні тим, які відмічалися при рубанні деревостану:

• відбувається знищення надземної частини рослин;

• збільшується сонячна інсоляція для нижчих ярусів;

• підсилюється прогрівання приземного шару повітря та ґрунту, який швидко пересихає;

• зменшується потужність підстилки;

• відбувається поступове збідніння грунту елементами живлення.

До складу лучних фітоценозів завжди входять трав'янисті

рослини, грунтові водорості та, іноді, мохи. Багаторічні мезофільні трави складають основну групу автотрофів, що забезпечує енергією гетеротрофний компонент лучних фітоценозів. Участь інших автотрофів в енергетиці луків, як правило, досить невелика. Таким чином, багаторічні лучні трави є детермінаторами (визначниками) основних консорцій на луках. Разом зі своїми консортами вони визначають середовище існування поєднаних з ними автотрофних та гетеротрофних організмів. їх надземні пагони створюють особливий біогеоценотичний горизонт – травостій.

Консорція (від лат. consortium – співучасть, суспільство) – структурна одиниця біоценозу, яка об'єднує автотрофні і гетеротрофні організми на основі просторових (топічних) та харчових (трофічних) зв'язків.

Тривалість життя надземних пагонів трав'янистих рослин невелика – від декількох місяців до року. Лише деякі види утворюють надземну фітомасу, яка існує понад рік. Тому, на відміну від лісових, в лучних фітоценозах не відбувається багаторічного накопичення живої органічної речовини. Для них характерна сезонна динамічність у формування умов існування різних видів рослин.

В результаті тривалого та постійного скошування змінюється видовий склад рослин. В першу чергу зникають ті види, які розмножуються насінням, погано переносять знищення вегетативних органів, не здатні витримувати зміни екологічних умов. В наших умовах це тонконіг болотний (Роа palustris). лядвенець рогатий (Lotus corniculatus) та деякі інші. Добре переносять скошування види, які або мають короткі пагони, завдяки чому не потрапляють під скошування, або мають бруньки на підземних органах, що дозволяє їм швидко відтворюватися. Це конюшина біла (Trifolium repens), тонконіг лучний (Р. pratensis), костриця червона (Festuca rubra). Завдяки вказаним особливостям вони повторно відростають протягом вегетаційного періоду і, навіть, при ранньому першому скошуванні, можуть дати генеративні пагони та насіння. Травостій, який утворився після першого скошування називають отавою. Отаву або скошують (другий укіс), або використовують для випасу худоби. Але, не залежно від кількості укосів, видовий склад лучного фітоценозу змінюється. Іншим своєрідним пристосуванням рослин до регулярного скошування є утворення форм чи рас за термінами проходження фенологічних фаз. Оскільки на природних луках існують рослини одного виду, але з різними (ранніми чи пізніми) періодами утворення насіння, то в процесі довгої експлуатації сіножаті, на ній зосталися ті форми, які дають насіння до або після скошування трави. Такі внутрішньовидові сезонні форми виявлені у представників родів перестріч (Меіатругит), очанка {Euphrasia), дзвінець (Rhinanthus), конюшина {Trifolium).

Вважається, що сучасні луки – це більш-менш стійкі екосистеми. Але, на думку деяких вчених, сучасні материкові та заплавні луки у лісовій зоні (і не лише в ній), є вторинним формуваннями, що виникли після вирубки заплавних лісів і тривалого скошування трави. Тому подібні луки можна розглядати як напівштучне угруповання, або, в крайньому випадку, як фітоценози, що знаходяться під контролем господарської діяльності людини.

Дослідженнями, проведені у Львівській області, на луках, представлених чотирма асоціаціями (підмареннико-молінієвощучниковій, схенусо-щучниково-молінієвій, різнотравно-осоковощучниковій, жовтецево-підмаренниково-гостровидноосоковій) виявлено, що запізнення з сінокосом різко знижує інтенсивність насіннєвого розмноження злаків, збільшує в травостої частку злаків і пригнічує розвиток різнотрав'я. Таким чином, зі зміною режиму експлуатації сінокосу відбуваються зміни у складі лучного фітоценозу.

З метою збільшення продуктивності травостою луків, людина з давніх часів використовувала ті чи інші заходи – осушування, вирубку чагарників, знищення видів, що не мають кормової цінності, внесення мінеральних добрив, підсів кормових трав, поверхневе рихлення грунту тощо. Всі вони направлені на покращення умов зростання кормових трав, поліпшення якісного стану луків. В залежності від форм та інтенсивності впливу, на луках утворюється велика кількість культурних модифікацій угруповань, які відрізняються продуктивністю, особливостями розвитку та складом. Внесення мінеральних добрив, наприклад, різко підвищує коефіцієнт корисної дії сонячного світла, забезпечує більш повне використання наявних ресурсів води. Ще більший ефект від їх внесення спостерігається при поєднанні осушення території з внесенням мінеральних добрив. Так, на луках з жовтецево-підмаренниково- гостровидноосоковою асоціацією, типовою для заходу України, після внесення мінеральних добрив (NPK – по 45 кг діючої речовини на 1 га) спостерігалися зміни складу, чисельності і структури вікових співвідношень у популяцій лучних рослин. Зменшилась чисельність особин тонконога лучного, звичайного та болотного, очерету, збільшилась – калюжниці болотної і щавлю кислого.

Травоїдні тварини, як консументи першого порядку, є першою ланкою на шляху використання сонячної енергії, акумульованої рослинами. Здавна табуни диких копитних тварин впливали на рослинний покрив. Але відчутним цей вплив був лише на невеликих ділянках – на водопоях, вздовж традиційних шляхів міграції тощо. У сучасній фауні, наприклад на просторах Африки, збереглися досить чисельні табуни зебри, антилопи гну та деяких інших видів. Сезонна міграція цих тварин призводить до знищення травостою на їх шляху, але, в той же час, величезна кількість тварин стимулює продуктивність трав'янистих рослин як шляхом удобрення, так і через з'їдання та оновлення вегетативної маси.

В процесі становлення сільського господарства людина почала одомашнювати, розводити та вирощувати свійських тварин. Збільшення населення викликало потребу в збільшенні кількості м'яса, молока, жиру, шкіри та іншої продукції тваринництва. А це, в свою чергу, спричинило розведення великої кількості домашніх тварин. Тваринництво майже завжди викликає перенапруження природних екосистем, в першу чергу, фітоценозів. Причина полягає в тому, що тваринництво економічно ефективне при високій концентрації тварин на обмеженій території. Відбувається, як казав В. І. Вернадський, “надмірне “згущення” певного типу живої речовини”. Саме цей фактор, поряд з вирубанням лісів, призвів до винищення значної кількості природних рослинних угруповань.

Ми вже розглядали процес знищення за участю домашніх тварин вічнозелених дубових лісів навколо Середземного моря. Таких прикладів в історії цивілізації чимало. Ще Ч. Дарвін вказував, що вересові пустощі у Великій Британії не заростають деревними породами через випас худоби, яка з'їдає молоді деревця. Якщо звести навколо будь-якої ділянки огорожу, то через деякий час на місці вересової пустоші відновиться ліс. Серед домашніх тварин найбільший тиск на фітоценози спричиняють кози та вівці. Оскільки перші поїдають не лише трав'янисті рослини, але й чагарники та невеликі деревця, а другі настільки низько підрізають дернину під час випасання, що знищують траву з корінням. Так, від випасу кіз помітно потерпають букові насадження у Франції і в Україні (в Криму та Карпатах). Саме у відповідь на регулярне об'їдання у бука розвинулась своєрідна чагарникова форма – обгризені козами молоді деревця спочатку розростаються вшир, а потім в середині утвореного чагарника з'являється вертикальний пагін. Зрозуміло, що високої продуктивності від подібних деревостанів годі очікувати.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)

  • Розділ 3. СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Реакція рослин на сонячну радіацію

  • Особливість протікання фотосинтезу в залежності від освітлення

  • Фотоперіодизм

  • Світловий режим у фітоценозі

  • Розділ 4. ТЕМПЕРАТУРА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Значення тепла в житті рослин

  • Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов

  • Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ

  • Основні характеристики ґрунтів

  • Хімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослин

  • Ґрунтоутворюючі процеси

  • Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах

  • Екологічні умови зростання рослин на пісках

  • Екологічні умови зростання рослин на болотах

  • Розділ 7. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Мезорельеф

  • Мікрорельєф

  • Розділ 8. ВПЛИВ ВІТРУ НА РОСЛИНИ І ЇХ УГРУПОВАННЯ

  • БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ

  • Вплив тварин на рослини та їх угрупування

  • Розділ 10. АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ: ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Пожежі та їх вплив на фітоценози

  • Екологічні наслідки рубок лісу

  • Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози
  • Рекреаційні навантаження

  • Вплив на фітоценози осушення земель

  • Забруднення довкілля

  • Завезення та інтродукція рослин

  • СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ

  • Розділ 12. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Флористичний склад фітоценозів

  • Структура популяцій у фітоценозі

  • Структура рослинного угруповання

  • Мінливість фітоценозу

  • Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

  • Розділ 14. АРЕАЛИ РОСЛИН, ВЧЕННЯ ПРО ФЛОРУ, ОСНОВНІ ТИПИ РОСЛИННОСТІ

  • Вчення про флору

  • Основні типи рослинності світу

  • Розділ 15. РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ

  • Рослинність Полісся

  • Рослинність Лісостепу

  • Рослинність степової зони України

  • Рослинність Українських Карпат

  • Рослинність Кримських гір

  • Розділ 16. ОСНОВИ ЛІСІВНИЦТВА