Діяльність людини призводить до надходження у навколишнє середовище нових, нехарактерних для нього фізичних, хімічних та біологічних елементів, сполук, речовин тощо. Кількість цих агентів постійно зростає. Вони не просто потрапляють у середовище, а й активно впливають на воду, грунт та повітря, призводять до зміни режимів екологічних природних факторів. Дані зміни відбуваються настільки швидко та непередбачливо, що рослини і їх угруповання не в змозі адаптуватися до нових умов. Це викликає порушення та зміни на всіх рівнях організації рослинних організмів, їх угруповань і екосистем.
У до індустріальну епоху до атмосфери шкідливі домішки надходили лише за рахунок діючих вулканів і гейзерів, в місцях виходу на поверхню нафти тощо. З розвитком промисловості число джерел токсичних речовин різко зросло. Найбільша кількість викидів потрапляє в атмосферу у Північній Америці та Європі. В Україні забруднення повітряного середовища найінтенсивніше відбувається у східних та південних районах. Воно зумовлене, головним чином, викидами металургійної, гірничо-видобувної, хімічної та будівельної індустрії. Потрібно відмітити, що найбільш багатокомпонентними за хімічним складом, тому найбільш фітотоксичними, є викиди металургійних підприємств.
Рослини відіграють важливу роль в очищенні атмосферного повітря від пилу. Здатність рослин затримувати пил залежить від їх біологічних особливостей (опушення листя, клейкості, наявності воскового нальоту), кількості і характеру опадів, вітрового режиму тощо. Так, дослідження, проведені в степовій зоні півдня України, показали, що кількість пилу на листках дерев, що ростуть поблизу металургійного комбінату, в декілька разів більша, ніж така у контрольних рослин, що зростають на території Маріупольської лісової науково-дослідної станції (табл. 10.8). За здатністю утримувати пил виділяється гіркокаштан звичайний (Aesculus hippocastanum). Не випадково це дерево стало звичним компонентом вулиць наших великих і малих міст. Затримка пилу деревами відбувається не лише завдяки його осадженню на поверхні листя, але й за рахунок осідання на грунтову поверхню, зумовленого зміною під пологом насаджень швидкості та напрямку повітряних потоків. Зелені насадження за вегетаційний період здатні осадити до 40 – 60 т пилу на 1 га. Але є дані про те, що коли випадіння пилу перевищує 58 кг на 1 га протягом місяця, то воно негативно впливає на рослинність. Таким чином, в умовах промислового забруднення довкілля зелені насадження, затримуючи і осаджуючи атмосферний пил, сприяють значному покращенню і оздоровленню навколишнього середовища.
Токсичні речовини впливають на анатомічну будову і функції рослин. Такі порушення можуть супроводжуватися візуальними змінами. Спостерігається некроз, побуріння або скручування, зменшення розмірів, часткове або повне опадання хвої та листя. В цілому картина пошкодження досить різноманітна і неспецифічна. Одна й таж сама шкідлива речовина викликає у різних видів рослин різні ефекти, а один і той же ефект можуть викликати різні речовини. Шляхом експериментів встановлено реакції певних видів рослин на дію конкретних забруднювачів повітря. Так, виявлено, що до диоксиду сульфуру (SO2) дуже чутливі конюшина, квасоля, мохи, лишайники. Лишайники, взагалі, настільки чутливі до атмосферних викидів, що можуть використовуватися як біоіндикатори забруднення повітря (рис. 10.10). В той же час, досить стійкими до забруднення атмосфери є гінкго, ялина, модрина, туя, ялівці, тополі, верби, липа.
Вплив атмосферного забруднення проявляється, в першу чергу, у зміні фізіологічних процесів у рослин. Встановлено, що під дією промислових газів у рослин з'являються порушення регулюючої функції продихів, руйнується протоплазма і хлоропласти, спостерігається потовщення стінок у клітинах палісадної паренхіми, збільшується проникливість клітинних оболонок, відбувається деформація клітин мезофілу, пригнічується процес поділу і розтягування клітин. В той же час, в 1,5 – 2 рази знижується інтенсивність транспірації, пригнічується фотосинтез. В подальшому, у рослин спостерігаються пригнічення росту і розвитку надземної частини і кореневої системи. Наприклад, експериментально встановлено, що у сосни в умовах постійного атмосферного забруднення диоксидом сульфуру інтенсивність фотосинтезу знижується у 1,4 – 2,1 рази (табл. 10.9), загальна маса коренів зменшується у 1,5-3 рази, а число фізіологічно активних – в 2 – 4 рази (табл. 10.10).
Таблиця 10.8
Кількість пилу, що осідає на 1 м2 листової поверхні, мг
(за Є. М. Кондратюком та інш., 1980)
| Травень | Липень | Вересень | Травень | Липень | Вересень | |
| Робінія звичайна | 523 | 352 | 4450 | 240 | 250 | 72 |
| Дуб звичайний | 200 | 250 | 9418 | 220 | 168 | 504 |
| Гіркокаштан звичайний | 546 | 1213 | 1395; 0 | 470 | 330 | 513 |
| Липа дрібнолиста | 390 | 336 | 5400 | 116 | 312 | 520 |
| Клен гостролистий | 325 | 296 | 4518 | 200 | 52 | 301 |
Рис. 10.10. Вплив забруднення повітря поблизу заводу з виробництва алюмінію
Примітка: по осі абсцис – віддаль від заводу, по осі ординат – площа трансплантантів лишайників у % до початкової.
Таблиця 10.9
Інтенсивність фотосинтезу у сосни звичайної під впливом диоксиду сульфуру (мг СО2 на 1 г сирої хвої)
| дослід | контроль | різниця в інтенсивності фотосинтезу, % | дослід | контроль | різниця в інтенсивнос ті · фотосинтезу,% | |
| 1 | 0,95 | 1,60 | 40,6 | 1,03 | 1,32 | 22,0 |
| 2 | 0,98 | 1,66 | 41,0 | 1,01 | 1,43 | 29,3 |
| 3 | 0,96 | 1,58 | 39,2 | 1,15 | 1,50 | 23,3 |
| 4 | 0,88 | 1,53 | 42,5 | 1,19 | 1,48 | 19,6 |
Таблиця 10.10
Вплив диоксиду сульфуру на лінійний приріст пагонів і коренів дворічних сіянців хвойних і листяних порід
| пагона | головного кореня | |||||
| дослід | контроль | різниця, · % | дослід | контроль | різниця, · °/о | |
| Сосна | 11,6 | 13,8 | 18,8 | 13,4 | 17,5 | 23,4 |
| Ялина | 10,3 | 10,8 | 4,6 | 9,9 | 11,4 | 13,1 |
| Модрина | 15,7 | 28,0 | 43,9 | 13,9 | 27,1 | 48,7 |
| Липа | 14,0 | 18,5 | 24,3 | 17,7 | 24,3 | 27,2 |
| Клен | 7,1 | 7,3 | 2,7 | 19,8 | 21,6 | 8,4 |
Різні види рослин по різному реагують на одну й ту ж концентрацію в повітрі токсичних газів. Необхідно розрізняти газочутливість та газостійкість рослин.
Газочутливість – це швидкість і ступінь прояву у рослин патологічних реакцій у відповідь на дію токсичного газу.
Газостійкість – це збереження рослинами життєздатності в умовах забруднення атмосферного повітря токсичними газами, завдяки загальним чи індивідуальним анатомічним, фізіологічним і біологічним особливостям.
Газочутливість і газостійкість рослин оцінюють за допомогою наступних критеріїв:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Забруднення довкілля“ на сторінці 1. Приємного читання.
