Існує декілька визначень терміну “середовище”, трактування яких залежить від того наскільки повно ми його розуміємо і від наших уявлень про світ. Так, в літературі зустрічаються вирази: “навколишнє середовище”, “природне середовище”, “середовище абіотичне”, “середовище антропогенне”, “середовище біотичне”, “середовище природно-антропогенне” тощо. Найбільш повне розуміння терміну “середовища” як природного явища вкладене у вираз “навколишнє середовище”.
Навколишнє середовище – це сукупність матеріальних тіл, явищ і енергії, які впливають на живі організми.
Тобто, все, що оточує організм і прямо чи опосередковано впливає на нього є навколишнім середовищем. Однак до деяких характеристик навколишнього середовища рослини або мало чутливі, або зовсім на них не реагують. Скажімо, рослини практично нечутливі до вмісту у повітрі інертних газів. В той же час, не слід забувати, що зовсім недавно до таких же малозначимих факторів середовища ми відносили магнітне поле Землі, сильний шум та деякі інші. Але сучасні дані свідчать, що такий вплив є.
Природне середовище – те ж, що й навколишнє середовище, але поза залежності від прямого або опосередкованого впливу людини.
Середовище абіотичне – всі сили та явища природи, походження яких прямо не зв'язане з життєдіяльністю нині живучих організмів.
Середовище антропогенне – це природне середовище, яке прямо або опосередковано змінене людиною.
Середовище біотичне – сили і явища природи, які завдячують своєму походженню життєдіяльності нині живучих живих організмів.
Сучасна біосфера склалася історично під впливом органічного світу нашої планети. Газовий склад атмосфери, сольовий режим вод, характер грунтового покриву – все це результат кругообігу речовин у природі, в якому суттєву роль відіграють рослини, гриби та тварини. Однак, для кожного організму зокрема і біоценозу загалом інші організми і біоценози, а також неживі природні тіла (гірські породи, вода, повітря) – це також середовище. Деякі дослідники розрізняють зовнішнє середовище (те, що оточує організм або біоценоз) і внутрішнє середовище (те, знаходиться всередині організму або біоценозу, але не є його частиною – гази у міжклітниках організму, біотоп, який зв'язаний з тим чи іншим біоценозом тощо).
Таким чином, розглядаючи відмічені вище поняття, ми поступово розуміємо, що будь-які організми або угруповання знаходяться в оточенні і під впливом абіотичного та біотичного середовищ, що будь-який компонент середовища не є ізольованим, що між ними існують складні, взаємодіючі зв'язки. Все це утворює своєрідну систему. Розрізняють наступні ієрархічні екологічні системи:
• моноцен,
• демоцен,
• плеоцен.
Найпростішою екологічною системою є моноцен. Така система складається з окремого організму, а також його безпосереднього оточення або середовища. В межах даної екологічної системи реалізується перший тип екологічної залежності – дія і реакція. Кожний організм використовує середовище для отримання поживних речовин і енергії (з повітря – вуглекислий газ, кисень і вологу, з грунту – хімічні елементи та воду, від Сонця – сонячну радіацію). В той же час, організм впливає на середовище шляхом виділення продуктів життєдіяльності.
Наступною ієрархічною одиницею екологічних систем є демоцен. Це екологічна система, яка складається з популяції та середовища навколо неї. Популяції, як і організми, використовують енергетичні та харчові можливості середовища та, в той же час, активно впливають на нього. На зміни середовища популяції реагують зміною чисельності, співвідношенням статей, зміною вікової структури тощо.
Головною екологічною одиницею є плеоцен, до складу якого входять усі популяції в межах певного місцеперебування. Подібні угрупування називаються биогеоценозами або екосистемами.
Класичне визначення біогеоценозу дав у 1940 р. В. М. Сукачов (див. розд. 1). У визначенні В. М. Сукачова підкреслюється наявність у біогеоценозі особливого типу обміну речовин і енергії, а також діалектична єдність компонентів. Крім того, біогеоценоз представлений як географічне поняття. Більш коротко біогеоценоз можна визначити . як біоценоз з його біотопом. Інші дослідники відмічають, що характерною особливістю біогеоценозу є те, що через територію або акваторію, яку він займає, не проходить жодна суттєва біоценотична, грунтово-геохімічна, геоморфологічна і мікрокліматична межа (Тимофеев-Ресовський, Тюрюканов, 1966). Ця особливість і визначає однорідність біогеоценозу. Вчені підкреслюють, що біогеоценоз є елементарною одиницею біосфери.
Біогеоценоз – це найменша одиниця, в якій здійснюється в біосфері біогеохімічна робота і речовинний та енергетичний кругообіг. В жодній з частин біогеоценозу ці явища повною мірою не можуть здійснитися окремо.
Дещо раніше, в 1935 р. англійський дослідник А. Тенслі запропонував наступне тлумачення терміну “екосистема":
Екосистема – це сукупність різних видів організмів, що проживають разом, та умов їх існування, що знаходяться в закономірному взаємозв'язку один з одним.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)“ на сторінці 1. Приємного читання.
