Головне значення елементів мезорельефу при формуванні рослинних угруповань полягає у перерозподілі зональних екологічних факторів. Поєднання різних його елементів може створити абсолютно різні умови для зростання рослин. Наприклад, на Поліссі це поєднання оліготрофних і мезотрофних боліт і піщаних дюн, у степовій зоні – сухих умов та більш вологих ярів і байраків. Абсолютно специфічні умови складаються у заплавах рік.
Вплив мезорельєфу на рослинність зандрових ландшафтів Правобережного Полісся України досить цікавий. Цей регіон є монотонною піщаною рівниною з невисокими пагорбами, неглибокими улоговинами і слабо виявленими терасами річок. Прикладом можуть бути піщані підняття на півночі Житомирської області (Олевський район). Після розтавання останнього (Дніпровського) льодовика тут сформувався специфічний
мезорельєф, який проявляється у поєднанні піщаних пагорбів та мезотрофних або оліго-мезотрофних боліт (рис. 7.3). На вершині пагорбів рівень ґрунтових вод знаходиться на глибині 8- 10 м. Тут зростають насадження сосни звичайної з низькою повнотою. Рослинний покрив нижніх ярусів досить бідний і представлений різними видами мітлиці (Agrostis), чебрецем повзучим (Thymus serpyllum), тимофіївкою лучною (Phleum pratense), цмином пісковим (Helichrysum arenarium) (всі ці види відносяться до ксерофітів і оліготрофів). Висота піщаного пагорба поступово знижується з однієї сторони, відповідно, знижується рівень залягання грунтових вод та змінюються ґрунти. Це призводить до закономірних змін складу та стану фітоценозу:
• збільшується повнота та продуктивність соснових насаджень;
• серед деревних порід з'являється низькоросла береза повисла (Betula pendula);
• у нижніх ярусах збільшується кількість видів (мезофітів) і їх проективне покриття.
Поступове пониження рельєфу призводить до утворення мезотрофного болота, екологічні умовами якого різко відрізняються від вершини пагорба. Відповідно, відмінні також склад і структура рослинних угруповань. Тут грунтові води виходять на поверхню і фітоценози представлені гігрофітами. Протилежна сторона піщаного пагорба, як правило, понижується більш різко і, відповідно, спостерігається більш швидкий перехід до болота.
Рис. 7.3. Комплекс типів лісу на піщаних пагорбах зандрової рівнини Полісся України
Степова зона характеризується, загалом, рівнинним рельєфом, але й тут спостерігається певні перепади висот, завдяки чому в різних екологічних умовах формуються різні рослинні угруповання. С. В. Зони та інші дослідники, враховуючи рельєф, виділяли в степу наступні групи грунтів:
• елювіальні грунти, розташовані на водорозділах (надходження води з опадами);
• Грунти транзитної групи, що формуються на схилах мезорельєфу (відбувається перерозподіл води та речовин);
• грунти надводно-підводних лісових біогеоценозів, що формуються у понижених місцях (акумулюються вода та речовини, що надходять з вищих елементів рельєфу).
У відповідності до елементів рельєфу та грунтів, що на них сформувалися, утворюються і відповідні рослинні угруповання. Більш характерними для цієї зони є байрачні ліси, які приурочені до еродованих місць зростання (рис. 7.4). Найбільшого розвитку яружно-балковий ландшафт отримав у північних районах степової зони України. З просуванням на південь ерозійні процеси затухають. Частина ярів починає заростати різноманітною рослинністю. Після заростання вершини яруг закріплюються, їх ріст припиняється і вони перетворюються на балку. У різних частинах балок також створюються специфічні екологічні умови. В верхній частині балки формуються байрачні ліси з дуба звичайного (Quercus robur), ясена звичайного (Fraxinus excelsior), клена польового (Acer campestre), липи серцелистої (Tilia platyphyllos), груші звичайної (Pyrus achras) тощо. В підліску – клен татарський (A. tatarica), бруслина бородавчаста (Euonymus verrucosa), глід колючий (Crataegus oxyacantha), жостір проносний (Rhamnus cathartica) та інші. Дно або тальвег балки відрізняється більшою вологістю та засоленістю ґрунту, ніж на схилах, меншою освітленістю. Засоленість пояснюється переміщенням розчинених солей з території, що оточує балку. Крім того, на дно балки надходять маси більш холодного повітря. Чим стрімкіший схил балки, тим інтенсивніше відбувається стік холодного повітря. Ось чому на схилах балок поселяються більш теплолюбні рослини, ніж на його дні, а на дні більш вологолюбні, ніж на схилах. Важливим екологічним моментом є також експозиція схилу, оскільки, як і у горах, південні будуть прогріватися інтенсивніше північних. Навесні грунт південних схилах прогрівається значно раніше, тому тут рослини починають розвиватися раніше. В нижніх частинах балок, де переважають акумулятивні процеси, дуже часто розташовані делювіальні темно- сірі лісові суглинки. На них формуються найбільш різноманітні для цього регіону лісові фітоценози. Вони, крім того, краще захищені від сухих вітрів влітку та морозних взимку, що також впливає на перерозподіл рослин у невеликих за площею байрачних лісах.
Рис. 7.4. Схема розподілу степових ґрунтів у зв'язку з різними групами лісових біогеоценозів 1 рельєфу
↓ – надходження речовин у біогеоценоз з 1 атмосфери;
↑ – надходження речовин до біогеоценозу з 2 грунту;
→ – надходження речовин до біогеоценозу з 3 поверхні і з грунтовими стоками
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мезорельеф“ на сторінці 1. Приємного читання.
