• за впливом життєдіяльності людини та промисловості.
У ботанічній літературі термін “екологія” вперше у 1895 р. використав відомий датський вчений Є. Вармінг для визначення особливого напрямку досліджень у географії рослин, який вивчає закони поширення останніх на земній кулі. В книзі “Ойкологічна географія рослин” вчений чітко викладає основи екології рослин і формулює її задачі. Він пише: “...вона знайомить нас з тим, яким чином рослини і цілі рослинні угруповання співвідносять свій зовнішній вигляд і свої життєві відправлення з діючими на них зовнішніми факторами, наприклад, кількістю тепла, світла, їжі, води тощо”. Рослинність земної кулі Є. Вармінг розділив на чотири основні екологічні групи:
• гідрофіти – рослини, які пристосовані до життя у воді;
• ксерофіти – рослини, які ростуть на сухих грунтах;
• мезофіти – рослини більш вологих ґрунтів і вологого клімату;
• галофіти – рослини засолених грунтів.
Книжка Є. Вармінга зробила певний поштовх у розробці, питань екології рослин у різних країнах. На той час вже був накопичений значний науковий матеріал на різноманітних рослинних об'єктах – вищих, нижчих, суходільних, водних, гірських, морських рослинах. Вивчалися рослини та їх угрупування у лісах, степах, на луках. Поступово виникла необхідність у систематизації отриманих матеріалів і розробці загальних положень даного напряму екології. Вже у 1910 році на III Ботанічному конгресі у Брюсселі обговорювалася програма екологічних досліджень. На цьому зібранні було поставлено питання про розподіл екології на дві частини: екологію особин та екологію угруповань. За пропозицією швейцарського ботаніка К. Шрьотера екологія особин почала називатися аутекологія (від грецького “аутос” – сам), а екологія угруповань – синекологія (від грецької приставки “син”, що означає “разом”). До речі, такий розподіл був зроблений і зоологами.
В комплексі різноманітних екологічних наук, звичайно, виникла і “екологія рослин” або як зараз її називають “фітоекологія” (від грецького “фітон” – рослина та “логос” – слово, вчення).
Фітоекологія – це наука про взаємовідносини рослин і утворених ними угруповань між собою та навколишнім середовищем.
Як бачимо, дана трактовка досить схожа з визначенням екології, як науки, але стосується рослин і рослинних угруповань.
Об'єкт фітоекології – закономірності функціонування природних і штучних фітоценозів в динамічних екологічних умовах.
Безумовно, що фітоекологія, як наука у системі наук екологічного напряму, повинна була виникнути, адже основна роль серед живих організмів Землі належить рослинам, і не тільки за їх функціональніш призначенням. Скажімо, біомаса тварин на планеті у 10 000 – 100 000 разів менша від біомаси рослин. Основу рослинного покриву складають зелені рослини. Рослинний покрив (разом з тваринами, які від нього залежать) виконує колосальну роботу. Так, організми в процесі обміну приводять у рух і переміщують щорічно величезну кількість газів, яка у декілька разів перевищує масу атмосфери (остання складає 6 -10і3 т). Сучасний склад атмосфери – це результат життєдіяльності рослин. Вважається, що сучасні викопні запаси енергії (вугілля, газ, нафта тощо) утворилися як результат роботи рослин з акумуляції енергії Сонця. Сучасний стан біосфери – це наслідок поступової дії рослин на неживу природу. Так, В. І. Вернадський приблизно визначив, що кількість енергії, яка накопичена живою речовиною і перетворена у потенційну енергію органічних сполук складає 1013 ккал. В цілому біологічна маса зелених рослин суші Землі становить 2,4 • 1012 т або 99,2 % від маси всіх організмів (табл. 1). У світовому океані цей відсоток значно менший – 6,3 % (Базилевич, Родін, Розова, 1971).
Таблиця 1.1
Біомаса організмів Землі
(за Η. М. Базилевичем та іниі., 1971)
| Континенти | Зелені рослини | 2,40 | 99,2 |
| Тварини і мікроорганізми | 0,02 | 0,8 | |
| Всього | 2.42 | 100,0 | |
| Океани | Зелені рослини | 0,0002 | 6,3 |
| Тварини і мікроорганізми | 0,0030 | 93,7 | |
| Всього | 0,0032 | 100,0 | |
| Біомаса організмів Землі | 2,4232 |
Зелений покрив нашої планети здійснює просто титанічну роботу: щорічно рослинами засвоюється близько 200 млрд, тон карбону, при цьому утворюється майже 400 млрд, тон органічної маси. Ця робота оцінюється через поняття біологічної продуктивності.
Продуктивність біологічна – загальна кількість органічної речовини (біомаси), яка виробляється популяцією або угрупованням за одиницю часу на одиниці площі.
В залежності від того, які енергетичні перетворення відбуваються, розрізняють продуктивність:
• первинну (біомаса, яка виробляється автотрофними рослинами в процесі фотосинтезу та хемосинтезу за одиницю часу на одиниці площі);
• вторинну (біомаса, яка виробляється гетеротрофними організмами за одиницю часу на одиниці площі).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВСТУП“ на сторінці 2. Приємного читання.
