Значення води в житті рослин переоцінити важко. Вона необхідна для підтримки структурної цілісності клітин, тканин, усього організму. Всі життєві процеси в рослинах проходять у водному середовищі. Вода приймає участь у процесі фотосинтезу, у транспорті мінеральних речовин. На створення 1 частини органічної речовини рослина витрачає близько 400 частин води. Кількість води, яка надходить до рослин, визначає весь хід обміну речовин, забезпечує не лише наростання біомаси, але й особливості анатомії та морфології рослини. Для водоростей вода є середовищем мешкання, а для суходільних рослин – важливим екологічним фактором.
В природі, як відомо, вода зустрічається у вигляді атмосферних парів, краплино-рідкому та твердо-кристалічному стані. Вологість у різних точках земної кулі неоднакова. Найбільше опадів випадає в екваторіальній зоні (від 10° південної широти до 10° північної широти). Зазвичай, кількість опадів і в цій зоні різна, але переважають території з рясними дощами. Особливо багато опадів випадає у верхів'ях Амазонки та на островах Малайського архіпелагу (Південно-східна Азія). Тут кількість опадів сягає іноді 12 000 мм на рік. В Європі найбільш вологим місцем є Црквице на березі Адріатичного моря (4 620 мм на рік), в Росії це район Батумі (2 500 мм на рік), на Україні – Карпати (1 000 – 1 200 мм на рік). Але, в той же час, у тропіках є регіони, де кількість опадів дуже маленька – вони навіть не можуть змочити поверхню грунту. Так, у Перуанській пустелі та Лівійській пустелі опади не випадають взагалі.
Важливою умовою, яка впливає на розподіл опадів, є температура. Зі зниженням температури від екватора до полюсу зменшується інтенсивність випаровування і вологоємність повітря. В холодних зонах повітря не здатне утримувати багато водяних парів. В теплих, навпаки, може конденсуватися велика кількість пару з води, яка випадає у вигляді дощу. Велику роль у перерозподілі опадів по земній поверхні відіграє наявність великих водних просторів. Чим ближче море чи океан, тим більше випадає опадів. На цей же перерозподіл впливає наявність гірських систем. Скажімо, на узбережжі Тихого океану у Перу та, частково, Чилі є пустеля Атакама, де по декілька років не буває дощів. Вона утворилася завдяки гірським хребтам, які затримують дощові хмари, що надходять з океану. Щось схоже спостерігається і у нас в Україні на Закарпатті, де випадає дещо більше дощів, ніж у розташованому на сході Прикарпатті. Звичайно, це не призводить до утворення пустель, але певна затримка вологи відбувається, що відбилося, в деякій мірі, на формуванні рослинних угруповань, розташованих на сході від гір.
При вивченні екології рослин в тому чи іншому районі земної суші слід пам'ятати про різну кількість опадів протягом року. В екваторіальній зоні є два періоди дощу: березень – квітень та жовтень – листопад. Але в Африці в басейні річки Конго, при дуже великій кількості річних опадів (до 2 230 мм), є дуже сухі періоди року (липень – серпень), коли дощі не випадають. У середніх широтах, в тому числі й в Україні, максимальна кількість опадів частіше припадає на липень – вересень та січень – лютий.
Рослини по різному поглинають воду протягом вегетаційного періоду. Найбільша її кількість поглинається при наявності вологого грунту, добре розвинутої транспіруючої поверхні та теплого, сухого повітря. Для прикладу можна навести соснові ліси, що зростають на високих піщаних дюнах в помірному кліматі. В таких екологічних умовах високий ступінь транспірації спостерігається лише в період вегетації безпосередньо після дощу. Велика кількість вологи поглинається після літніх злив, але цей процес припиняється через декілька діб після того, як закінчується комбінована дія сили тяжіння і поглинаючої здатності коренів, в результаті чого настає точка стійкого в'янення.
Вологість грунту, при якій рослини починають сохнути, називається вологістю в'янення. Запаси води, який залишилися після настання точки стійкого в'янення, важкодоступні і називаються мертвим запасом.
Для піщаних грунтів мертвий запас складає 1 – 3 %, супіщаних – 5 – 7 %, суглинистих – 12 – 15 %. На піщаних грунтах Полісся, де рівень ґрунтових вод розташований нижче 3 – 5 м, до зони капілярного підняття сосна звичайна опускає тяжі кореневої системи, які й забезпечують її вологою. Ріст дерев відбувається, головним чином, саме в короткі післядощові періоди. Однак, у більшій частині лісів вода міститься у грунті значно триваліший проміжок часу. Вона акумулюється за рахунок як танення снігу, так і дощів. Окрім цього, кореневі системи дерев спроможні досягати рівня грунтових вод. Тому в таких умовах транспірація, а також і ріст дерев, може відбуватися значно триваліший проміжок часу.
Циклони, які формуються над добре прогрітим океаном, забирають велику кількість водного пару і відносять його в континентальні райони, в тому числі й до нас. Це відбувається взимку. Літом циклонічна діяльність знижується. В континентальних районах підвищується температура, утворюються потужні потоки підняття, які також несуть вологу.
Океан є головним резервуаром води на Землі, адже в ньому міститься 91,55 % усієї земної води (табл. 5.1). В живих організмах (головним чином в продуцентах, тобто рослинах) міститься також значна її кількість – 1,1 х Кг млрд, тон, але від загальної її кількості на планеті це складає менше 0,0001 %.
За даними Μ. І. Будико, щорічне загальне випаровування з океану складає 448 тис. км3 води, а із суходолу, особливо за рахунок транспірації рослинного покриву, – 71 тис. км3. Внаслідок опадів на суходіл потрапляє 109 тис. км3 води, на океан – 411 тис. км3. До речі, із загальної кількості опадів на суходолі, 37 тис. км3 стікає знову в океан. Таким чином, у природі відбувається постійний кругообіг води, який визначає, поряд з іншими факторами, клімат територій, а також створює умови життя та життєдіяльності рослинам (рис. 5.1).
Таблиця 5.1
Маса води у гідросфері і її складові
| запасів прісної води | загальної · маси | ||||
| Світовий океан | 1370000 | - | 91,55 | 2600- 3000 | 2750 |
| Підземні води | 100000; (4000 200000) | - | 6,68 | 5000 | 200 |
| утому числі прісні | 4000 | 30.1 | 0.27 | ||
| Снігові і льодові утворення | 26000; (24000-30000) | 68,7 | 1,74 | 8000-; 10000 | 60 |
| Малі складові: | |||||
| озера | 280; (175 – 750) | 0,26; (прісні) | <0,02 | 7; (прісні) | - |
| грунтова волога | 100; (65 – 500) | 0,02 | <0,01 | 0,9-1,0 | - |
| болота | 100 | 0,03 | <0,01 | - | - |
| атмосферна волога | 14,0; (12,9- 17.0) | 0,04 | <0,001 | 0,027 | |
| річки | 1,2; (2,1) | 0,006 | <0,0001 | 0,033 – 0,22 | - |
| Біологічна вода | 1,1 | 0,003 | <0,0001 | - | - |
| ВСЬОГО | 1500496,3 | 100 | 100 | 2800 | 3000 |
Рис. 5.1. Кругообіг води у біогеоценозах суходолу
(за О. О. Молчановым, 1964)
Випаровування з земної поверхні необхідно розглядати в комплексі з опадами. Для водного балансу будь-якої території важливо не стільки абсолютні величини опадів і випаровування, скільки співвідношення між ними.
Якщо величина суми річних опадів перевищує величину випаровування за цей же період, то ця територія відноситься до гумідної зони, у протилежному випадку – до аридної.
Приблизно на 1/3 поверхні суші спостерігається нестача води, при цьому, на половині цієї площі відмічається вкрай посушлива ситуація з річною сумою опадів нижче 250 мм і випаровуванням понад 1000 мм. Мала кількість опадів, сама по собі, ще не говорить про аридність території: холодні полярні зони також бідні на опади, але вони не є аридними, оскільки і випаровування тут дуже низьке. Вкрай вологі регіони, з високими рівнями опадів займають менше 9 % поверхні суші. Значні посушливі території розташовані, головним чином, між 15° і 30° північної і південної широти і за високими гірськими ланцюгами. З віддаленням від моря спостерігається поступовий перехід від гумідної зони до аридної (рис. 5.2). Для останньої характерні посуха та засоленість ґрунтів і вод. Втім, співвідношення річних опадів і випаровування – це досить груба вказівка на вологість чи посушливість території. Для рослин важливо, щоб волога надходила саме в той час, коли вони її найбільше потребують, тобто протягом вегетаційного періоду. Для більш об'єктивного висновку, щодо оцінки клімату на певній території, необхідно складати кліматичні діаграми за матеріалами метеорологічних спостережень протягом року.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР“ на сторінці 1. Приємного читання.
