На відміну від тепла, світла, вологості, грунту, рельєф, сам по собі, не виступає як прямий екологічний фактор. Але його характер, певною мірою, визначає дію абіотичних факторів та впливає на умови життя рослин. В залежності від масштабу та деталізації розрізняють декілька форм рельєфу:
• макрорельєф (гори, низини, міжгір'я та западини):
• мезорельєф (степові блюдця, карстові западини, яри, байраки, дюни, бугри);
• мікрорельєф (ями, дрібні западини, пристовбурні підняття, купини).
Кожна з цих форм відіграє певну роль у формуванні комплексу екологічних факторів для рослин.
Макрорельєф
Найсуттєвіший вплив на формування рослинних угрупувань має макрорельєф. Як приклад, можна згадати вертикальну зональність у горах, де кожні 100 м підйому супроводжуються зниженням температури в середньому на 0,5 °С. Температурний градієнт може коливатися в залежності від особливостей гір та пори року. Для Кавказького хребта він становить 0,48 °С, для Альп – 0,51 °С, для гір Каліфорнії – 0,75 °С. Температурний градієнт літнього періоду більший зимового (табл. 7.1). З висотою знижується середня температура, зростає добовий перепад температур, збільшується кількість опадів, швидкість вітру та інтенсивність сонячної радіації, знижується тиск. Завдяки цьому, у гірській місцевості, по мірі підйому, спостерігається вертикальна зональність розподілу рослинності, яка відповідає зміні зон по широті від екватора до полюсу (рис. 7.1).
Таблиця 7.1
Зміна температурного градієнту в залежності від пори року
(за В. З. Гулісашвілі, 1956)
| зима | весна | літо | осінь | середнє | |
| Кавказький хребет | 0,51 | 0,45 | 0,53 | 0,46 | 0,49 |
| Гірський масив Гарц | 0,43 | 0,67 | 0,70 | 0,51 | 0,58 |
| Східні Альпи (північні схили) | 0,34 | 0,60 | 0,62 | 0,47 | 0,51 |
| Гора Етна | 0,59 | 0,61 | 0,65 | 0,63 | 0,62 |
| Північно-Західна Індія | 0,47 | 0,64 | 0,57 | 0,59 | 0,57 |
| Скелясті гори (Північна Америка) | 0,55 | 0,71 | 0,69 | 0,59 | 0,64 |
Рис. 7.1. Вертикальна та широтна тональність рослинності
Типовим прикладом вертикальної зональності рослинності є найвищі на планеті Гімалайські гори. Вони відрізняються різноманітністю та багатством рослинних поясів:
• від підніжжя гір в Індостані до висоти 1000 м по південному схилу піднімаються вологі тропіки з величезними вічнозеленими фікусами, численними великими деревами, на яких поселяються різноманітні епіфітні орхідеї та папороті. Стовбури дерев перевиті ліанами. Поряд зростають бамбук і гігантські трави (до 3 – 4 м заввишки);
• другий субтропічний пояс вічнозелених лісів розташований на висоті 1000-2000 м і сформований субтропічними хвойними, пальмами, мімозовими тощо;
• третій пояс розташований на висоті 2000 – 2800 м, його складають вічнозелені дуби, волоський горіх, гімалайський кедр тощо;
• четвертий пояс, що простягається до висоти 3500 м, складається з ялиці Вебіана, сосни звичайної та інших бореальних хвойних порід;
• п'ятий пояс складається з чагарників, найпоширенішими з яких є рододендрони;
• шостий пояс формують високогірні луки бореального типу;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.
