Світловий режим у фітоценозі

Фітоекологія з основами лісівництва

До найважливіших властивостей лісових екосистем належить ярусність. Лісова рослинність своїм наметом затримує сонячну радіацію, створюючи специфічні умови існування для рослин нижніх ярусів. Кількість затриманої сонячної радіації залежить від породного складу насадження, його віку та повноти, від типу лісу. Втім, для початку процесу фотосинтезу і утворення хлорофілу рослинам достатньо досить слабкого світла. Хвойні породи здатні утворювати хлорофіл навіть у темряві (наприклад, у полярних широтах, де сосна та ялина знаходяться майже 100 днів у відносній темряві). Однак, для нормального розвитку рослин зміна дня та ночі і надходження певної кількості світла є обов'язковою умовою існування.

Ґрунтовні дослідження, проведені О. О. Молчановим ще у 50 – 60- ті роки минулого століття, дозволили визначити баланс сонячної радіації в лісових екосистемах (рис. 3.11.). Відповідно до наведених розрахунків, компоненти фітоценозу отримують менше половини радіації від тієї, що надходить до верхньої межі атмосфери (48 %). Понад половину її розсіюється, поглинається та відбивається атмосферою. Більша частина сонячного випромінювання, яке надійшло до лісового біогеоценозу, відбивається від різноманітних поверхонь його складових та виділяється у формі тепла (35 %). Лише 13 % сонячної радіації, що проходить або розсіюється в атмосфері, використовується для забезпечення фізіологічних процесів.

В лісових насадженнях простежується також вертикальний розподіл величини сонячної радіації Так, у дослідженнях О. О. Молчанова показано, що інтенсивність освітлення у 100-річному деревостані сосняку-брусничнику на поверхні грунту знижується, у порівнянні з поверхнею крони, на 95 % (рис. 3.12).

Величини тривалості дня і ночі та кількості світла, необхідні для розвитку різних деревних порід, значно відрізняються. Відомо, що показник величини піднаметової радіації, виражений у відсотках від опромінення відкритих місць, змінюється в залежності від віку деревостанів. Так, за даними Μ. I. Сахарова для сосняка- брусничника, в 15-річних насадженнях показник під наметової радіації складає 36,2 %, в 30-річних – 16,6 %, в 70-річних – 22,7 %, в 100-річних – 30,7 %. З віком у насадженнях змінюються розміри крон, ступінь охвоєності і облистяності, що призводить до зміни кількості світла, яке проходить до поверхні грунту. Найбільша затіненість спостерігається в 30-річних насадженнях, що пов'язано з максимальною зімкнутістю крон, характерною для жердинового віку. По мірі старіння насаджень зімкнутість крон зменшується, що збільшує кількість світла і тепла, яке проникає під полог лісу.

Баланс сонячної радіації в лісовому біогеоценозі

Рис. 3.11. Баланс сонячної радіації в лісовому біогеоценозі

(за О. О. Молчановым, 1964)

Російський вчений Μ. І. Сахаров вивчав надходження сонячної радіації під полог насаджень для різних типів лісу (табл. 3.9). Виявляється, що в густих ялинниках у стадії жердняку освітленість опівдні становить не більше, ніж 1 – 2 % у порівнянні з полем. По мірі зниження повноти насаджень надходження сонячної радіації до нижніх ярусів рослинності збільшується. Якщо в сосняку- брусничнику при повноті 0,7 сумарна радіація складає 31,5 %, то при зімкнутості 0,9 вона дорівнює 11,6%, тобто на кожні 0,1 повноти освітлюваність змінюється приблизно на 10 %. На освітленість поверхні грунту в насадженнях значною мірою впливає наявність та кількість підросту та підліску. Наприклад, густий підлісок з ліщини більше зменшує радіацію, що досягає поверхні ґрунту, ніж лісовий намет деревостану.

Вертикальний розподіл величини сонячної радіації у 100-річному деревостані сосняку-брусничнику

Рис. 3.12. Вертикальний розподіл величини сонячної радіації у 100-річному деревостані сосняку-брусничнику

Таблиця 3.9.

Надходження сонячної радіації під крони деревних порід в різних деревостанів

Тип лісуОсвітленість під кронами насаджень, · % від освітленості відкритого місця
Сосняк моховий39,8
Сосняк сфагновий36,1
Сосняк брусничний24,9
Сосняк чорничний19,5
Сосняк молінієвий16,2
Дубняк липовий14,8
Осичник липовий11,2
Сосняк ліщиновий10,0
Сосняк зеленомошний6,5
Ялинник чорнично- кислицевий5,2

Деревні рослини помітно реагують на зміну освітлення. Інтенсивне освітлення і висока температура викликають розпад хлорофілу і загибель листя. Нестача світла викликає ослаблення асиміляції і відмирання спочатку листя, а потім і гілок. Дослідженнями встановлено, що велика кількість світла використовується при розсіяному освітленні, яке містить до 50 – 60 % ФАР, що сприяє утворенню органічних речовин. За спостереженнями Л. А. Іванова, вміст ФАР у розсіяному світлі блакитного неба доходить до 90 %. В радіації, що проникає під намет сосни, він складає близько 30 %, в густих насадженнях зменшується до 17%.

Ослаблення інтенсивності освітлення компенсується підвищенням фізіологічної якості світла. Коефіцієнт використання фізіологічної радіації при оптимальній густоті деревостану сягає 3 %, тоді як коефіцієнт використання сумарної радіації, що йде на процес фотосинтезу, складає близько 1,5 %. Інша частина енергія світла витрачається на транспірацію. Встановлено, що ступінь світлолюбності і тіньовитривалості рослин визначається інтенсивністю дихання. Н. А. Максимов розрахував, що при високій інтенсивності світла споживання променистої енергії в процесі фотосинтезу більш ніж у 10 разів перевищує її споживання при диханні. Зі зменшенням освітленості настає момент, коли процеси фотосинтезу і дихання врівноважуються, тобто настає точка компенсації. Для більшості рослин вона ще не встановлена, однак Л. А. Іванов вважає, що при температурі 18 – 20°С хвоя сосни досягає компенсаційного мінімуму при радіації 3 – 5 % від освітлення відкритого місця, а тіньова хвоя – при більш слабкому освітленні.

Освітленість у насадженнях різко змінюється по вертикалі: від 300 – 400 лк у молодняках до 1200 лк у стиглих насадженнях. Наприклад, освітленість на половині висоти деревостанів в 2 – 5 разів більша в порівнянні з освітленістю поверхні ґрунту. У стиглих деревостанах освітленість між кронами зростає до 70 %, у молодих і середньовікових насадженнях коливається від 4 до 18%. При густому стоянні дерев, особливо при наявності рясного підліску, знижується приріст деревини у комлевій частині. Саме тому вирубка другого ярусу і підліску поліпшує приріст навіть у перестійних деревостанів.

Кількість сонячної радіації впливає на стан надґрунтового покриву. Дослідженнями О. О. Молчанова встановлено, що при освітленості менше 0,6 % (від її величини на відкритому просторі) трав'яниста рослинність зникає. Для її сприятливого розвитку достатня освітленість у 2 – 3 %. Для росту і розвитку підліску під наметом насаджень освітленість повинна бути не менш 4 – 7 % від освітленості відкритого простору. У цих умовах кількість підросту може досягати восьми – десяти тисяч рослин на одному гектарі.

Енергетична відкритість біосфери забезпечується фотосинтетичним перетворенням сонячної енергії в енергію хімічних зв'язків живої речовини. Оскільки для здійснення будь-якого процесу в природі необхідна енергія, природно, що адаптація до сонячного випромінювання, до оптимального поглинання і використання сонячної енергії були і є основним стрижнем еволюції. Еволюційний процес, який розпочався у далеких геологічних епохах, привів до створення унікальної оптичної системи – зеленого листка. Листок здатний поглинути 80 – 90 % сонячної радіації у відносно вузькому діапазоні хвиль від 300 до 700 нм. В той же час, аналіз оптичних властивостей фотосинтетичного апарату рослин свідчить, що пристосованість листка до сонячної радіації не абсолютна, а відносна. Так, наприклад, від рослин, що зростають в умовах незначної інсоляції під наметом деревних порід, можна було б очікувати або збільшення поглинаючої здатності листка або здатності до засвоєння шляхом фотосинтезу не лише видимої, але і інфрачервоної частини спектру. Але жодне з вказаних пристосувань практично не спостерігається – оптичний апарат цих рослин залишився недорозвиненим. Це може свідчити про те, що еволюція різних рослин тривала різний час – одні є древніми, реліктовими формами, інші більш сучасними. Деякі вчені вважають, що адаптивність властива (або була властива) всім організмам, а причини недостатньої пристосованості рослин до сонячної радіації необхідно шукати в екологічних умовах середовища минулих періодів і у їх невідповідності сучасним умовам освітленості. Така відносна пристосованість сучасних рослин характерна не лише для світла, але і для інших абіотичних умов середовища.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Світловий режим у фітоценозі“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)

  • Розділ 3. СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Реакція рослин на сонячну радіацію

  • Особливість протікання фотосинтезу в залежності від освітлення

  • Фотоперіодизм

  • Світловий режим у фітоценозі
  • Розділ 4. ТЕМПЕРАТУРА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Значення тепла в житті рослин

  • Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов

  • Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ

  • Основні характеристики ґрунтів

  • Хімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослин

  • Ґрунтоутворюючі процеси

  • Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах

  • Екологічні умови зростання рослин на пісках

  • Екологічні умови зростання рослин на болотах

  • Розділ 7. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Мезорельеф

  • Мікрорельєф

  • Розділ 8. ВПЛИВ ВІТРУ НА РОСЛИНИ І ЇХ УГРУПОВАННЯ

  • БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ

  • Вплив тварин на рослини та їх угрупування

  • Розділ 10. АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ: ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Пожежі та їх вплив на фітоценози

  • Екологічні наслідки рубок лісу

  • Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози

  • Рекреаційні навантаження

  • Вплив на фітоценози осушення земель

  • Забруднення довкілля

  • Завезення та інтродукція рослин

  • СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ

  • Розділ 12. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Флористичний склад фітоценозів

  • Структура популяцій у фітоценозі

  • Структура рослинного угруповання

  • Мінливість фітоценозу

  • Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

  • Розділ 14. АРЕАЛИ РОСЛИН, ВЧЕННЯ ПРО ФЛОРУ, ОСНОВНІ ТИПИ РОСЛИННОСТІ

  • Вчення про флору

  • Основні типи рослинності світу

  • Розділ 15. РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ

  • Рослинність Полісся

  • Рослинність Лісостепу

  • Рослинність степової зони України

  • Рослинність Українських Карпат

  • Рослинність Кримських гір

  • Розділ 16. ОСНОВИ ЛІСІВНИЦТВА