Розглядаючи особливості мінерального живлення рослин, слід звернути увагу на екологічні особливості, які пов'язані з надлишковим вмістом у ґрунті хімічних елементів в формі розчинних солей.
Засолення грунту – процес нагромадження в ґрунті водорозчинних мінеральних солей, які перешкоджають нормальному розвиткові рослин.
• Засолення ґрунту – це одна з найактуальніших проблем
сучасного світу, пов'язана як з природними процесами, так і з антропогенним тиском на довкілля. В тій чи іншій мірі засолено майже 25% всіх ґрунтів нашої планети. Найбільш шкідливими для рослин є легкорозчинні солі, які без особливих труднощів проникають у цитоплазму: NaCl, MgCl2, СаС12. Менш токсичними є важкорозчинні солі: CaSO3. MgSO4, СаСО3. Надлишкова концентрація солей впливає на осмотичний тиск, чим порушує нормальне водозабезпечення, а також на інші процеси у рослинних клітинах. Засолені ґрунти класифікуються за:
• хімічним складом водорозчинних солей (сульфатні, хлоридні тощо);
• глибиною залягання солоносного горизонту (верхні, нижні шари ґрунту);
• концентрацією солей (табл. 6.3) тощо.
Таблиця 6.3
Класифікація ґрунтів за ступенем засолення
| Незасолені | менше 0,1 |
| Дуже слабко засолені | 0,20 – 0,25 |
| Слабко засолені | 0,25 – 0,50 |
| Середньо засолені | 0,50 – 0,70 |
| Дуже засолені (солончаки) | 0,70 – 1,0 і більше |
Серед різних типів засолених ґрунтів виділяють два головних – солончаки і солонці. Ці крайні типи, в свою чергу, розрізняються за вмістом солей, їхнім хімічним складом, глибиною залягання тощо.
Солончаки – це грунти, які постійно і сильно зволожуються солоними водами аж до поверхні. Солонці мають незасолений верхній шар безструктурний.
Солончаки формуються, наприклад, навколо гірко-солоних озер. Профіль солончакового фунту не диференційований на горизонти, але поверхневий шар характеризується високим вмістом водорозчинних солей (в прошарку 0,5 – 5 см міститься не менше 1,5 – 2,0 % при хлоридно-сульфатному засолені і не менше 0,5 – 1,0 % при содовому чи сульфатно-содовому). Влітку поверхня солончаків висихає і вкривається кіркою солі. Конценфація солей у фунтовому розчині сягає декілька десятків відсотків, а іони нафію містяться не лише в розчині, але й насичують колоїди фунтового поглинаючого комплексу. Джерелом солей може бути соленосна порода (автоморфні солончаки) або фунтові води (гідроморфні солончаки). Формуються ці фунти у всіх природних зонах, але найчастіше в степах, напівпустелях і пустелях.
У солонцях солей менше і залягають вони значно глибше (20 – 50 см). Нижні горизонти щільні та насичені іонами натрію. Увібраний натрій становить понад 20 % місткості вбирання. При висиханні солонці тріскаються на стовпчики. За водним режимом солонці поділяються на автоморфні, напівгідроморфні та гідроморфні. Солонці поширені в лісостеповій, степовій та напівпустельній зонах.
Форма та цілісність клітин залежить від вмісту речовин по обидві сторони мембрани. Крім того, транспорт речовин через мембрани також пов'язаний з градієнтом концентрації, осмотичним тиском та іншими фізико-хімічними явищами. Враховуючи це, можна зробити висновок, що існування рослин на засолених грунтах досить складне. Тут селяться рослини, які пристосувалися до високої концентрації солей.
Галофіти (від грецьк. hals – сіль і фіг...) – рослини, пристосовані до життя на засолених грунтах. Рослини, які зростають на незасолених площах називаються глікофітами (від грецьк. glykys – солодкий і phiton – рослина).
Галофіти мають різноманітні пристосування, направлені на виживання в умовах високого вмісту солей. Деякі, із збільшенням надходження солей, інтенсивніше поглинають воду, внаслідок чого концентрація солей у клітинах не досягає критичного рівня. Інші – виділяють солі на поверхню вегетативних органів. Рослини можуть також відкидати як непотріб листки і, навіть, цілі пагони, в яких вміст солей досяг критичного рівня. В залежності від пристосувань галофіти поділяються на три групи:
• евгалофіти (справжні галофіти) – містять в своїх органах значну кількість солей, ростуть на найбільш засолених грунтах;
• кіногалофіти – здатні виділяти надлишок солей через продихи або спеціальні залози, тому в суху погоду вкриваються шаром солей;
• глікогалофіти (солонцьові рослини) – мають кореневу систему, яка мало проникна для солей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах“ на сторінці 1. Приємного читання.
