Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах

Фітоекологія з основами лісівництва

Розглядаючи особливості мінерального живлення рослин, слід звернути увагу на екологічні особливості, які пов'язані з надлишковим вмістом у ґрунті хімічних елементів в формі розчинних солей.

Засолення грунту – процес нагромадження в ґрунті водорозчинних мінеральних солей, які перешкоджають нормальному розвиткові рослин.

• Засолення ґрунту – це одна з найактуальніших проблем

сучасного світу, пов'язана як з природними процесами, так і з антропогенним тиском на довкілля. В тій чи іншій мірі засолено майже 25% всіх ґрунтів нашої планети. Найбільш шкідливими для рослин є легкорозчинні солі, які без особливих труднощів проникають у цитоплазму: NaCl, MgCl2, СаС12. Менш токсичними є важкорозчинні солі: CaSO3. MgSO4, СаСО3. Надлишкова концентрація солей впливає на осмотичний тиск, чим порушує нормальне водозабезпечення, а також на інші процеси у рослинних клітинах. Засолені ґрунти класифікуються за:

• хімічним складом водорозчинних солей (сульфатні, хлоридні тощо);

• глибиною залягання солоносного горизонту (верхні, нижні шари ґрунту);

• концентрацією солей (табл. 6.3) тощо.

Таблиця 6.3

Класифікація ґрунтів за ступенем засолення

Ступінь · засоленостіКонцентрація розчинних солей,%
Незасоленіменше 0,1
Дуже слабко засолені0,20 – 0,25
Слабко засолені0,25 – 0,50
Середньо засолені0,50 – 0,70
Дуже засолені (солончаки)0,70 – 1,0 і більше

Серед різних типів засолених ґрунтів виділяють два головних – солончаки і солонці. Ці крайні типи, в свою чергу, розрізняються за вмістом солей, їхнім хімічним складом, глибиною залягання тощо.

Солончаки – це грунти, які постійно і сильно зволожуються солоними водами аж до поверхні. Солонці мають незасолений верхній шар безструктурний.

Солончаки формуються, наприклад, навколо гірко-солоних озер. Профіль солончакового фунту не диференційований на горизонти, але поверхневий шар характеризується високим вмістом водорозчинних солей (в прошарку 0,5 – 5 см міститься не менше 1,5 – 2,0 % при хлоридно-сульфатному засолені і не менше 0,5 – 1,0 % при содовому чи сульфатно-содовому). Влітку поверхня солончаків висихає і вкривається кіркою солі. Конценфація солей у фунтовому розчині сягає декілька десятків відсотків, а іони нафію містяться не лише в розчині, але й насичують колоїди фунтового поглинаючого комплексу. Джерелом солей може бути соленосна порода (автоморфні солончаки) або фунтові води (гідроморфні солончаки). Формуються ці фунти у всіх природних зонах, але найчастіше в степах, напівпустелях і пустелях.

У солонцях солей менше і залягають вони значно глибше (20 – 50 см). Нижні горизонти щільні та насичені іонами натрію. Увібраний натрій становить понад 20 % місткості вбирання. При висиханні солонці тріскаються на стовпчики. За водним режимом солонці поділяються на автоморфні, напівгідроморфні та гідроморфні. Солонці поширені в лісостеповій, степовій та напівпустельній зонах.

Форма та цілісність клітин залежить від вмісту речовин по обидві сторони мембрани. Крім того, транспорт речовин через мембрани також пов'язаний з градієнтом концентрації, осмотичним тиском та іншими фізико-хімічними явищами. Враховуючи це, можна зробити висновок, що існування рослин на засолених грунтах досить складне. Тут селяться рослини, які пристосувалися до високої концентрації солей.

Галофіти (від грецьк. hals – сіль і фіг...) – рослини, пристосовані до життя на засолених грунтах. Рослини, які зростають на незасолених площах називаються глікофітами (від грецьк. glykys – солодкий і phiton – рослина).

Галофіти мають різноманітні пристосування, направлені на виживання в умовах високого вмісту солей. Деякі, із збільшенням надходження солей, інтенсивніше поглинають воду, внаслідок чого концентрація солей у клітинах не досягає критичного рівня. Інші – виділяють солі на поверхню вегетативних органів. Рослини можуть також відкидати як непотріб листки і, навіть, цілі пагони, в яких вміст солей досяг критичного рівня. В залежності від пристосувань галофіти поділяються на три групи:

• евгалофіти (справжні галофіти) – містять в своїх органах значну кількість солей, ростуть на найбільш засолених грунтах;

• кіногалофіти – здатні виділяти надлишок солей через продихи або спеціальні залози, тому в суху погоду вкриваються шаром солей;

• глікогалофіти (солонцьові рослини) – мають кореневу систему, яка мало проникна для солей.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)

  • Розділ 3. СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Реакція рослин на сонячну радіацію

  • Особливість протікання фотосинтезу в залежності від освітлення

  • Фотоперіодизм

  • Світловий режим у фітоценозі

  • Розділ 4. ТЕМПЕРАТУРА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Значення тепла в житті рослин

  • Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов

  • Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ

  • Основні характеристики ґрунтів

  • Хімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослин

  • Ґрунтоутворюючі процеси

  • Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах
  • Екологічні умови зростання рослин на пісках

  • Екологічні умови зростання рослин на болотах

  • Розділ 7. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Мезорельеф

  • Мікрорельєф

  • Розділ 8. ВПЛИВ ВІТРУ НА РОСЛИНИ І ЇХ УГРУПОВАННЯ

  • БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ

  • Вплив тварин на рослини та їх угрупування

  • Розділ 10. АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ: ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Пожежі та їх вплив на фітоценози

  • Екологічні наслідки рубок лісу

  • Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози

  • Рекреаційні навантаження

  • Вплив на фітоценози осушення земель

  • Забруднення довкілля

  • Завезення та інтродукція рослин

  • СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ

  • Розділ 12. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Флористичний склад фітоценозів

  • Структура популяцій у фітоценозі

  • Структура рослинного угруповання

  • Мінливість фітоценозу

  • Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

  • Розділ 14. АРЕАЛИ РОСЛИН, ВЧЕННЯ ПРО ФЛОРУ, ОСНОВНІ ТИПИ РОСЛИННОСТІ

  • Вчення про флору

  • Основні типи рослинності світу

  • Розділ 15. РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ

  • Рослинність Полісся

  • Рослинність Лісостепу

  • Рослинність степової зони України

  • Рослинність Українських Карпат

  • Рослинність Кримських гір

  • Розділ 16. ОСНОВИ ЛІСІВНИЦТВА