Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов

Фітоекологія з основами лісівництва

Широка розповсюдженість рослин в різних кліматичних зонах призвела до появи пристосувань до різноманітних, в тому числі і екстремальних, температурних умов. По відношенню до низьких температур розрізняють:

• холодостійкість – це здатність рослин протягом тривалого часу переносити низькі додаткові позитивні температури;

• морозостійкість – здатність рослин переносити низькі мінусові температури;

• зимостійкість – здатність рослин без пошкоджень переносити несприятливі погодні умови взимку.

По відношенню до високих температур розрізняють наступні властивості рослин:

• теплолюбність – потреба рослин у теплі протягом вегетаційного періоду;

• жаростійкість – здатність рослин переносити перегрів (вплив високих температур);

• посухостійкість – здатність рослин переносити тривалі періоди посухи (зниження вологості повітря і ґрунту та високі температури повітря і ґрунту) без значних порушень життєвих функцій.

В процесі еволюції рослини виробили різні пристосування до екстремальних температур. Стійкість до низьких та високих температур – генетично детермінована ознака виду. Холодостійкість властива рослинам помірної зони (ячмінь, овес, льон). Тропічні та субтропічні рослини пошкоджуються і відмирають при температурах від 0 до + 10 °С (кава, огірки).

Відмінності у рівні фізіологічних процесів і функцій клітин при дії низьких температур можуть слугувати діагностичною ознакою при порівнянні холодостійкості рослин (видів, сортів). Стійкість рослин до холоду залежить від періоду онтогенезу. Чутливим до низьких температур е ембріональний період розвитку. Наприклад, у малостійкої до холоду кукурудзи при температурі + 18 °С насіння проростає на четвертий день, а при + 10 °С – лише на дванадцятий. Крім того, різні частини та органи рослин по різному реагують на холод. Так, квіти більш чутливі до охолодження, ніж плоди та листя, а листя та корені – чутливіші за пагони.

Холодостійкість деяких видів теплолюбних рослин можна збільшити шляхом дії на насіння та розсаду різких перепадів температур (низьких і нормальних). Таке закалювання стимулює захисну перебудову метаболізму рослин. До методів підвищення стійкості належить також щеплення з використанням більш стійкого підвоя, замочуванням насіння в розчинах мікроелементів або в 0,25 % розчині аміачної селітри. Вплив в'язкості цитоплазми на холодостійкість рослин продемонстрували в експерименті П. О. Шенкель та К. О. Баданова (1956). Холодостійкість листків елодеї змінювалася при зміні в'язкості цитоплазми за допомогою розчинів солей. Дія розчину СаСl2 підвищувала, а розчину КС1 знижувала в'язкість цитоплазми. В обох випадках визначали кількість живих клітин після заморожування до – 1,5 °С. Результати свідчать, що збільшення в'язкості цитоплазми під впливом сольового розчину зменшувало холодостійкість рослини, а зменшення в'язкості призводило до відповідного зростання стійкості до холоду (рис. 4.1).

Вплив катіонів солей иа в

Рис. 4.1. Вплив катіонів солей иа в'язкість цитоплазми і стійкість листків елодеї до холоду

(за П.О. Шенкелем і К.О. Богдановою, 1956)

В зимовий період морози нижче – 20 °С – звичайне явище для багатьох країн, в тому числі і для України. Мороз впливає на однорічні, дворічні та багаторічні рослини, тому вони переносять низькі температури у різних стадіях онтогенезу:

• однорічні – у вигляді насіння або невеликих рослин (озимі);

• дворічні та багаторічні – у бульбах, коренеплодах, цибулинах, кореневищах, у вигляді дорослих рослин.

Здатність переносити морози є спадковою ознакою даного виду рослин, але морозостійкість окремої рослини залежить від багатьох факторів, насамперед, від умов, що передували морозам. Поступове зниження температури (на 0,5 – 1 °С за годину) призводить до замерзання рідини у міжклітинному просторі. При незначному утворення льоду у міжклітинниках рослини, після його танення, зберігають життєздатність. Так, наприклад, при температурі від – 5 °С до – 6 °С в листках капусти замерзання частини рідини відбувається у міжклітинному просторі. При поступовому таненні цього льоду міжклітинники заповнюються водою, яка поглинається клітинами, і листки повертаються у нормальний стан. При різкому зниженні температури можливе утворення льоду у протоплазмі. Це, як правило, призводить до ушкодження та загибелі клітин. Необхідно також пам'ятати, що в першу чергу пошкоджуються ті рослини або органи рослини, у тканинах яких міститься більше води та менше цукрів. Наприклад, насіння може переносити температури до – 196 °С. Це зумовлено низьким вмістом води, що забезпечує стійкість до значних морозів.

Пристосування рослин до мінімальних температур довкілля коливається в дуже значних межах. На “полюсі холоду” в Якутії (Росія), де температура повітря взимку знижується до – 70 °С, поряд з широко розповсюдженою модриною даурською, ростуть також ялина сибірська, сосна звичайна, береза повисла, осика та інші добре відомі деревні породи. В агроценозах вирощується озиме жито сорту “Ситнинівське”. Вкрите снігом, воно не вимерзає при морозах до – ЗО °С. Чемпіонами морозостійкості є нижчі рослини, численні представники яких не гинуть навіть при температурі рідкого гелію (–269 °С).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)

  • Розділ 3. СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Реакція рослин на сонячну радіацію

  • Особливість протікання фотосинтезу в залежності від освітлення

  • Фотоперіодизм

  • Світловий режим у фітоценозі

  • Розділ 4. ТЕМПЕРАТУРА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Значення тепла в житті рослин

  • Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов
  • Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ

  • Основні характеристики ґрунтів

  • Хімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослин

  • Ґрунтоутворюючі процеси

  • Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах

  • Екологічні умови зростання рослин на пісках

  • Екологічні умови зростання рослин на болотах

  • Розділ 7. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Мезорельеф

  • Мікрорельєф

  • Розділ 8. ВПЛИВ ВІТРУ НА РОСЛИНИ І ЇХ УГРУПОВАННЯ

  • БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ

  • Вплив тварин на рослини та їх угрупування

  • Розділ 10. АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ: ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Пожежі та їх вплив на фітоценози

  • Екологічні наслідки рубок лісу

  • Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози

  • Рекреаційні навантаження

  • Вплив на фітоценози осушення земель

  • Забруднення довкілля

  • Завезення та інтродукція рослин

  • СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ

  • Розділ 12. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Флористичний склад фітоценозів

  • Структура популяцій у фітоценозі

  • Структура рослинного угруповання

  • Мінливість фітоценозу

  • Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

  • Розділ 14. АРЕАЛИ РОСЛИН, ВЧЕННЯ ПРО ФЛОРУ, ОСНОВНІ ТИПИ РОСЛИННОСТІ

  • Вчення про флору

  • Основні типи рослинності світу

  • Розділ 15. РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ

  • Рослинність Полісся

  • Рослинність Лісостепу

  • Рослинність степової зони України

  • Рослинність Українських Карпат

  • Рослинність Кримських гір

  • Розділ 16. ОСНОВИ ЛІСІВНИЦТВА