Степова зона розташована на півдні України і простягається широкою смугою від західних до східних її кордонів. Степова рослинність розвивається на різних відмінах чорноземних та каштанових грунтів і є зональним типом рослинності. На характер рослинності та її видовий склад впливає також клімат степу, який має деякі відмінності, що чітко помітні у широтному напрямку. Середньорічна температура повітря коливається у межах від + 6 – + 7°С до + 8 – + 9°С, річна кількість опадів складає 400 – 500 мм у північно-західній частині та 150 – 300 мм на сході та півдні.
У складі степових рослинних угруповань переважають трав'янисті багаторічні види (щільнокущові дернинні, рихлокущові, короткокореневищні, довгокореневищні, стрижнекореневі). Значно менше напівчагарників, чагарничків і маленьких кущів. Головними едифікаторами степових фітоценозів є злаки. Весною у степових фітоценозах розвивається значна кількість ефемерів та ефемероїдів.
За степовою рослинністю, яка є відображенням грунтових, кліматичних і орографічних умов, в межах степу виділяють три підзони:
• різної равно-типчаково-ковилові степи;
• типчаково-ковилові степи;
• пустельні полиново-злакові степи.
Дослідники відмічають, що із зміною підзон відбуваються поступові зміни у структурі степових фітоценозів:
• зменшується густота рослинних угрупувань і, відповідно, збільшується їх розрідженість;
• зменшується біологічна продуктивність травостою;
• збільшується кількість видів з коротким вегетаційним періодом (ефемерів і ефемероїдів), які використовують вологу навесні та восени;
• збільшується ксероморфність і ксерофільність основних компонентів фітоценозів;
• збільшується кількість видів ксерофітних напівчагарників і видів з відносно вузькими ареалами та зменшується кількість видів з широким ареалом.
Різнотравно-типчаково-ковилові степи формуються на середньоглибоких мало- і середньогумусованих чорноземах у північній частині степу. У рослинному покриві домінують ковила волосиста, Лессінга (S. lessingiana) і українська (S. исгаіпіса), поширені – костриця борозниста або типчак і костриця валіська (F. valesiaca), кипець гребінчастий (Koeleria cristata), а також житняк гребінчастий (Agropyron pectinatum), тонконіг вузьколистий, тимофіївка степова (Phleum phleoides) та деякі види родів кострець (Bromopsis), пирій (Elytrigia), бромус (Bromus). У складі рослинності поширені барвисте різнотрав'я з бобових, яке надає степу привабливості. Це конюшина гірська (Trifolium montanum) і альпійська (Т. alpestre), люцерна румунська (Medicago romanicd). А також інші види – горицвіт весняний, синяк Попова (Echium popovii), бедринець ломинекаменевий (Pimpinella saxifraga), катран татарський (Crambe tatarid), тюльпан Шренка (Tulipa schrenkii). З чагарничків зустрічається зіновать руська (Chamaecytisus ruthenicus), а з напівчагарничків – полин австрійський (Artemisia anstriacd). Ефемери та ефемероїди представлені великою кількістю видів: костянець зонтичний (Holsteum umbellatum), піщанка чебрецелиста (Arenaria serpyllifolia), веснянка весняна (Erophila verna), крупка дібровна (Draba nemorosa), тонконіг бульбистий, гіацинтик блідий (Hyacinthella leucophaea) і Паласів (Н. pallasiana), зірочки цибулиноносні (Gagea bulbifera).
Типчаково-ковилові степи розташовані на південь від різнотравно- типчаково-ковилових. Вони зростають на південних чорноземах і, частково, на темно-каштанових грунтах. У складі фітоценозів переважають ксерофітні дерновинні злаки – ковила Лессінга, українська, волосиста, а також різні види костриці. Велике значення мають довгокореневищний колосняк гіллястий (Leymus ramosus), рихлочагарникові житняк гребінчастий і осока вузьколиста (С. stenophylla). На відміну від північного степу, тут відсутня різноманітність різнотрав'я. Воно представлене ксерофітними рослинами – кермеком сарептським (Limonium sareptanum), ферулою східною (Ferula orientalis), роговиком українським (Cerastium ucrainicum), пижмом тисячолистим (Tanacetum millefolium), рясткою Гуссона (Omithogalum gussonei), тюльпанами, полином австрійським (Artemisia austriaca), підмаренником руським (Galium ruthenicum), жабрицею рівнинною (Seseli campestre). В мікропониженнях зустрічаються різак звичайний (Falcaria vulgaris), шавлія степова (Salvia stepposa), дивина фіолетова (Verbacum phoeniceum).
На вузькій стрічці вздовж Чорного та Азовського морів, у Присиваші зустрічаються полиново-злакові степи. їх утворення пов'язане з наявністю світло-каштанових більш-менш солонцюватих і темно-каштанових сильносолонцуватих грунтів. Основу фітоценозів складають костриця овеча, житняк гребінчастий, ковила волосиста, полин сантонінський (A. santonica) і кримський (A. taurica). На сильно засолених ділянках пустельного полиново-злакового степу формуються фітоценози з участю галофітних рослин – солонцю європейський (Salicornia еигораеа), содника простертого (Suaeda prosrtata), сарсазана шишкуватого (Halocnemum strobilaceum), кермеку Мейера (Limonium теуегі), покісниці Фоміна (Puccinellia fominii).
Рис. 15.4. Схематичний розподіл дубових лісів у степовій зоні
(за Ю. Р. Шеляг-Сосонхо, Т. Л. Апдрієнко, 1985)
Примітка:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рослинність степової зони України“ на сторінці 1. Приємного читання.
