Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ

Фітоекологія з основами лісівництва

Живлення рослин – це фізіологічний процес вбирання і засвоєння ними поживних речовин. Ці речовини є субстратом для утворення і відновлення біологічних структур тканин і органів, джерелом енергії та регуляторами функцій рослинного організму. Живлення є частиною загального обміну речовин. За характером живлення більшість рослини належать до автотрофних, але зрідка зустрічаються і гетеротрофні. Для вищих та більшої частини нижчих рослин, крім світлового (фотосинтезу), характерне також мінеральне живлення. Особливості останнього у фітоекологія розглядають як сукупність едафічних факторів.

Загальна характеристика мінерального живлення рослин та його джерел

На відміну від тварин, у рослин відсутня спеціалізована травна система. Мінеральне живлення рослин може відбуватися через різні органи, тому його поділяють на кореневе (ґрунтове) та позакореневе. Кореневе живлення – це вибіркове поглинання кореневою системою рослин води і розчинених у ній поживних речовин з грунту.

Позакореневе живлення – це вбирання поживних речовин рослинами через надземні органи.

Хімічний аналіз дозволяє виявити в рослинних організмах велику кількість хімічних елементів, частина з яких міститься у відносно великих кількостях (макроелементи), а частина – у мізерних (мікроелементи). Але як перші, так і другі мають виняткове і важливе значення для проростання, росту та розмноження рослин. Крім того, наявність тих чи інших хімічних елементів не завжди пояснює можливості використання їх рослинами. Виявилось, що надходження поживних речовин з ґрунту до рослини значною мірою залежить як від хімічної характеристики ґрунту, так і від інших екологічних умов, які об'єднуються в групу едафічних факторів.

Едафічні фактори (від грецького edaphon – грунт, земля) – це грунтові та інші споріднені умови, які впливають на життя і поширення живих організмів.

Ґрунт – це самостійне природне тіло, його формування є складним процесом взаємодії природних факторів грунтоутворення: клімату, рельєфу, рослинності, тваринного світу, грунтоутворюючих порід, віку.

Ґрунтоутворення – це процес формування ґрунту в результаті взаємодії організмів і продуктів їх життєдіяльності з гірськими породами і продуктами їх вивітрювання.

У фітоекології грунтом називають ту частину земної кори, яка зайнята рослинами. З грунту через корені рослини отримують воду та мінеральні речовини, необхідні для підтримування життєвих процесів. Крім того, грунт для рослин – це опорний субстрат, середовище яке утримує їх у вертикальному положенні. Процеси грунтоутворення розглядає грунтознавство. Ґрунти утворюються на материнських породах, які визначають їх мінералогічний та механічний склад, деякі фізико-хімічні, хімічні і фізичні властивості. Крім того, в процесах грунтоутворення провідну роль відіграють живі організми, які його населяють. Мінеральні речовини доступні для живлення рослин лише у вигляді розчинів, тому для характеристики едафічних факторів велике значення мають особливості поведінки води у грунті та інших субстратах. Г. М. Висоцький образно визначив значення води у грунті: “Вода, яка розчиняє та переносить органічні і неорганічні речовини, є кров'ю грунту...”.

Здатність грунту пропускати воду називається водопроникністю.

Вона залежить від механічного і хімічного складу, структури та інших характеристик. Піщані ґрунти легкопроникні для води, глинисті, навпаки, слабопроникні.

Здатність грунту утримувати вологу називається вологоємністю.

Ґрунт, у якому вода заповнила всі проміжки та капіляри, характеризується повного вологоємністю, а ґрунт, в якому великі проміжки зайняті повітрям, а вода заповнює тільки капіляри – капілярну вологоємність. Вода у ґрунті знаходиться у різних формах, але для рослин доступна лише капілярна та гравітаційна. Капілярна вода є основним джерелом забезпечення рослин водою і розчиненими і ній мінеральними речовинами, оскільки сили, які її утримують' незначні і не перешкоджають її всмоктуванню кореневою системою. В тонкозернистому піску капілярна вода може підніматися до висоти 70 см від рівня грунтових вод, а в глинистих ґрунтах – до висоти понад 1 м. Після втрати капілярної води рослини в'януть.

На формування грунтів різних типів впливає також клімат, рельєф тощо. Як відомо, живі організми поселяються не лише на ґрунті, а й у місцях де його немає – на скелях, в кар'єрах, на териконах, на дюнах тощо. Тому едафічні фактори – це поняття дещо ширше, ніж лише ґрунтові фактори. Але, саме ґрунти є провідним джерелом мінерального живлення та основним субстратом для рослин.

Таким чином, едафічні фактори складні і досить своєрідні. З одного боку, вони впливають на зростання рослин, з іншого – є середовищем існування багатьох видів рослин, тварин, мікроорганізмів. Крім того, живі організми, разом з кліматом, материнською породою, а нині і людиною, досить сильно впливають на ґрунт, формують своє середовище. Саме тому термін “едафічні фактори” носить узагальнюючий характер, але головним едафічними факторами є екологічні особливості ґрунтів.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)

  • Розділ 3. СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Реакція рослин на сонячну радіацію

  • Особливість протікання фотосинтезу в залежності від освітлення

  • Фотоперіодизм

  • Світловий режим у фітоценозі

  • Розділ 4. ТЕМПЕРАТУРА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Значення тепла в житті рослин

  • Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов

  • Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ
  • Основні характеристики ґрунтів

  • Хімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослин

  • Ґрунтоутворюючі процеси

  • Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах

  • Екологічні умови зростання рослин на пісках

  • Екологічні умови зростання рослин на болотах

  • Розділ 7. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Мезорельеф

  • Мікрорельєф

  • Розділ 8. ВПЛИВ ВІТРУ НА РОСЛИНИ І ЇХ УГРУПОВАННЯ

  • БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ

  • Вплив тварин на рослини та їх угрупування

  • Розділ 10. АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ: ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Пожежі та їх вплив на фітоценози

  • Екологічні наслідки рубок лісу

  • Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози

  • Рекреаційні навантаження

  • Вплив на фітоценози осушення земель

  • Забруднення довкілля

  • Завезення та інтродукція рослин

  • СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ

  • Розділ 12. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Флористичний склад фітоценозів

  • Структура популяцій у фітоценозі

  • Структура рослинного угруповання

  • Мінливість фітоценозу

  • Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

  • Розділ 14. АРЕАЛИ РОСЛИН, ВЧЕННЯ ПРО ФЛОРУ, ОСНОВНІ ТИПИ РОСЛИННОСТІ

  • Вчення про флору

  • Основні типи рослинності світу

  • Розділ 15. РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ

  • Рослинність Полісся

  • Рослинність Лісостепу

  • Рослинність степової зони України

  • Рослинність Українських Карпат

  • Рослинність Кримських гір

  • Розділ 16. ОСНОВИ ЛІСІВНИЦТВА