Розділ «Передмова»

— Намагаюся вийти в Інтернет.

Бородань тихо розсміявся.

— Даремна справа, хлопче. Ми щойно перерізали кабель на пагорбі.

— А ти хто?

— Я б на твоєму місці не виявляв зайвої цікавості, чуваче. Якщо хочеш дорости до зрілого віку, мати гарну дівку, машину й таке інше, тоді відповідай на мої запитання. Де Мандрівник?

— Який мандрівник? Після того, як почався снігопад, тут нікого не було.

Чужинець погрозливо змахнув гвинтівкою.

— Не вдавай із себе дурника. Ти прекрасно знаєш, про кого йдеться. Мандрівник був тут з Арлекіном на ім’я Майя. Куди вони поділися?

Браян ледь помітно змістив вагу з однієї ноги на іншу, наче збираючись кинутися до дверей.

— Я чекаю на твою відповідь, чуваче.

— Пішов під три чорти...

Браян стрибнув уперед, але цієї миті бородань вистрелив із гвинтівки. Постріл пролунав так оглушливо, що Еліс мимоволі аж відсахнулася від дверей. Цілу хвилину стояла вона в темряві, усім тілом відчуваючи вібрацію звуку, а потім повернулася до дверей. Чоловік із гвинтівкою зник, а на підлозі лежав Браян, скрутившись калачиком навколо калюжі яскраво-червоної крові.

Тіло Еліс лишилося таким, як і було, але її «я» — дівчинка, що гралася зі своїми подругами й цигикала на віолончелі — раптом стало набагато меншим. Їй здалося, що вона мешкає всередині порожньої статуї, обережно позираючи звідти на навколишній світ.

Несподівано почулися голоси. То вбивця Браяна повернувся з іще шістьома чоловіками. Усі вони були вдягнуті в маскувальні костюми й мали на головах навушники з маленькими мікрофонами, що кріпилися біля рота на вигнутих штативах. Гвинтівки в усіх були різні, але кожна мала на стволі лазерний приціл. Їхній командир — коротко стрижений немолодий чоловік в окулярах із тонкою металевою оправою — щось тихо говорив у свій мікрофон. Потім кивнув головою та вимкнув передавач, пристебнутий до ременя.

— Отже, так! Саммерфілд і Ґлісон займають позицію зі своїми термічними давачами. Вони зупинять кожного, хто спробує втекти, але я не хочу, щоб справа дійшла до цього.

Хтось кивнув. Один із чоловіків почав випробовувати свій лазерний приціл, і на білій стіні застрибала маленька червона цятка.

— Пам’ятайте: зброя, яку ви зараз тримаєте, була зареєстрована на прізвища тих людей, які тут мешкають. Якщо з якоїсь причини вам доведеться скористатися незареєстрованою зброєю, то в такому випадку відстежуйте місце її застосування, ціль і кількість зужитих патронів. — Командир почекав, поки всі кивнули на знак згоди, а потім сказав: — Гаразд. Кожен знає, що йому слід робити. Ходімо.

Шестеро незнайомців пішли, прилаштовуючи до очей великі окуляри, але їхній командир лишився в кімнаті. Походжаючи туди-сюди, цей чоловік час від часу щось говорив у мікрофон.

— Так. Слухаюся. Тепер — наступний об’єкт.

Він не звертав жодної уваги на труп Браяна — наче зовсім його не помічав, але коли на підлозі з’явилася тоненька цівка крові, він мимоволі переступив через неї, все ще походжаючи по кімнаті.