Розділ 5

оча Арлекіни й уважали себе останніми захисниками історії, їхні історичні знання ґрунтувалися радше на традиції, а не на фактах з підручників. Провівши дитинство та юність у Лондоні, Майя запам’ятала розташування всіх традиційних місць страти. Батько показав їй кожне з них під час щоденних занять з володіння зброєю та навичками вуличного бою. У Тайберні страчували небезпечних кримінальників, у лондонському Тауері — зрадників. Висохлі трупи піратів роками висіли на пристані у Воппінґу. У різні часи можновладці страчували іудеїв, католиків і багатьох інших розкольників, що поклонялись іншому Богові чи мали якесь інакше світобачення. У Вест-Сміт-філді було місце, де страчували єретиків, відьом та жінок, котрі вбили своїх чоловіків. А ще там страчували Арлекінів, котрі захищали Мандрівників.

Те саме болісне відчуття накопичених упродовж віків страждань з’явилось у Майї відразу ж, щойно вона ввійшла до будинку кримінального суду в нижньому Мангеттені. Стоячи в проході, вона поглянула вгору — на годинник, який висів на стелі зали, що по висоті займала два поверхи. Білі мармурові стіни, світильники в стилі арт-деко й гарно оздоблені перила сходів свідчили про витончено-сентиментальні смаки минулої доби. Потім Майя опустила очі й почала вивчати світ навколо себе: судові виконавці та правники, жертви та свідки — усі вони купчилися, тупцяючи на брудній підлозі біля невеличкої брами з металодетектором, крізь яку їм усім треба було пройти.

Дмитрій Аронов був немолодим товстуном із трьома пасмами масного чорного волосся, що виглядали приклеєними до його лисої маківки. З потертим шкіряним портфелем у руці цей російський емігрант наблизився до металодетектора. Увійшовши до брами, він несподівано озирнувся й зиркнув на Майю.

— Що трапилося? — запитав його охоронець. — Проходьте далі...

— Іду, іду, пане офіцере, звичайно ж, іду.

Аронов пройшов крізь браму, а потім зітхнув і закотив очі, неначе щойно згадав про забуту в авті теку з важливими документами. Він пройшов назад крізь пункт пропуску й пішов слідом за Майєю крізь обертальні двері. На якусь мить вони зупинилися нагорі широких сходів і глянули у вікно на краєвид нижнього Мангеттену. Була четверта година дня. Над містом висіли важкі сірі хмари, а сонце виглядало як розмита пляма світла в західній частині неба.

— Ну як? Що скажете, міс Стренд?

— Нічого — поки що.

— Ви самі переконалися. Ніхто не здіймає галасу, ніхто нікого не заарештовує.

— Кортить поглянути на вашу продукцію.

Вони спустилися сходами, пробралися, петляючи, крізь застряглі в пробці автомобілі на Центральній вулиці й увійшли до невеличкого парку посеред площі. Колись на місці Басейнового парку було водоймище, куди скидали неочищені водостоки. Це був непривітний клапоть землі, затемнений високими спорудами, що стояли довкола. Попри те що написи на кількох щитах забороняли мешканцям Нью-Йорка годувати голубів, невеличка їх зграйка однаково перелітала з місця на місце, шукаючи собі поживи.

Майя та її супутник сіли на одну з дерев’яних лав якраз за межею досяжності камер спостереження. Аронов поклав портфель на лаву та зробив знак рукою.

— Будь ласка, ознайомтеся з моїм товаром.

Майя клацнула замком портфеля й розкрила його. Зазирнувши всередину, вона побачила пістолет, схожий на 9-міліметровий автоматичний. Він мав додаткові верхній і нижній стволи та рельєфне руків’я. Коли вона взяла пістолет у руку, він видався їй дуже легким — як дитяча іграшка.

Аронов почав розхвалювати свій товар, промовляючи як управний комівояжер:

— Корпус, руків’я та курок — з високощільної пластмаси. Стволи, затвор і бойок — з надтвердої кераміки, міцної як сталь. Як ви щойно мали змогу переконатися, пістолет у зібраному стані є непомітним для будь-якого стандартного металодетектора. В аеропортах — дещо важче. У більшості з них встановлено об’ємні сканери або генератори мікрохвиль. Але ви можете розібрати пістолет на окремі частини і сховати їх, скажімо, в переносному комп’ютері.

— А чим він стріляє?

— З кулями завжди були проблеми. ЦРУ розробило такий самий пістолет, тільки безгільзовий. Цікаво, еге ж? Зібравшись воювати з терористами, вони створили ідеальну терористську зброю. Проте мої друзі з Москви вдалися до простішого варіанту. Дозвольте...

Аронов засунув руку в портфель. Він відвів затвор, і Майя побачила щось схоже на коротку брунатну цигарку з чорним кінчиком.