Розділ «Передмова»

— Наскільки точними є ці дані?

— Від дев’яноста восьми до дев’яноста дев’яти відсотків. Можливо, з нашого поля зору випали один чи два мешканці, котрі були на межі зони сканування.

Бун зняв окуляри, протер їх клаптиком фланелевої тканини і знову поглянув на екран. Упродовж багатьох років Керманичі проповідували своїй пастві вчення про Світло, яке, на їхню думку, існує в кожному індивідуумі. А ось тепер реальне, а не духовне світло стало новим методом виявляння. І сховатися від нього неможливо — навіть у темряві.

Увійшовши до кухні, Еліс унесла з собою сніжинки, що прилипли до її волосся, але не встигла дівчинка зняти куртку, як вони розтанули. Будинок, де мешкала її родина, був споруджений у південно-західному стилі: з пласким дахом, маленькими вікнами та нечисленними зовнішніми прикрасами. Як і решта будинків у каньйоні, він був зроблений із солом’яних брикетів, скріплених сталевою арматурою та покритих спеціальною водонепроникною штукатуркою. На першому поверсі були просторі кухня й вітальня з широкими сходами, що вели на другий поверх. Там розташовувалися спальня Еліс, невеличкий кабінет і ванна. Завдяки грубим стінам кожне вікно мало широке підвіконня; на одному з них у кухні дозрівали в кошику плоди авокадо, а поруч лежали загадкові стародавні кістки, знайдені далеко в пустелі.

З каструлі, що кипіла на газовій плиті, виходила пара, густо осідаючи на шибках. Цієї холодної ночі Еліс відчула себе наче в посадочному блоці космічного корабля, що потрапив на дно тропічної лагуни. Стерши вологу зі скла, можна побачити рибу-лоцмана, що пропливає повз білосніжний корал.

Як і зазвичай, її мати залишила на кухні розгардіяш: немиті миски, чашки та ложки, базилікові стебла й розкриту коробку з борошном — приходьте, любі миші, їжте досхочу! Еліс заходилася все це прибирати й витирати стіл. Від швидких рухів кіска на її голові почала розгойдуватися — туди-сюди, туди-сюди. Вона витерла помиті миски та чашки, а помиті ложки розклала на чистому рушникові — як скальпелі на столі хірурга. Коли Еліс прибирала борошно, з другого поверху спустилася її матір із купою медичних журналів у руках.

Лікар Джоан Чен була невеличкою жіночкою з коротким чорним волоссям. Вона працювала терапевтом і перебралася зі своєю донькою до Нової Гармонії після того, як її чоловік загинув в автокатастрофі. Кожного дня перед вечерею Джоан перевдягалася з джинсів та фланелевої сорочки в довгу сукню та шовкову блузку.

— Дякую, сонечко. Але не треба було прибирати зі столу. Я б і сама з цим упоралась... — Джоан сіла в різьблене крісло біля каміна й поклала журнали собі на коліна.

— А хто прийде до нас сьогодні на вечерю? — запитала Еліс. Мешканці Нової Гармонії завжди ходили один до одного в гості, щоб разом попоїсти.

— Мартін та Антоніо. Бюджетна комісія щось там має вирішити.

— А ти хліба купила?

— Звичайно ж, купила, — відповіла Джоан, але потім непевно поворушила правицею, наче гортаючи сторінки пам’яті. — Тобто, гадаю, що купила.

Еліс понишпорила на кухні й відшукала буханець хліба, куплений, щонайменше, три дні тому. Потім розламала буханець навпіл, натерла часником і побризкала олією, відкрила духовку. Поки хліб підсмажувався, вона накрила на стіл і дістала велику таріль для макаронів. Нарешті впоравшись, Еліс хотіла мовчки пройти повз матір до своєї кімнати на знак протесту, що їй доводиться виконувати так багато хатньої роботи. Одначе коли вона наблизилася до крісла, мати нахилилась і взяла її за руку.

— Спасибі, моя люба. Добре, що в мене є така гарна доня.

Розвідники розташувалися по периметру Нової Гармонії, а решта найманців щойно виїхали з мотелю в Сан-Лукасі. Бун послав електронне повідомлення Кеннардові Нешу, теперішньому керівникові Братів. Через кілька хвилин надійшла відповідь: проведення раніш узгодженої акції підтверджується.

Бун зателефонував водію всюдихода, у якому їхала перша група.

— Вирушайте до Пойнт-Дельта. — Це означало: «Усім службовцям — прийняти пігулки АСТ!»

Кожен найманець мав при собі пластиковий пакет з антистресовими таблетками. Вони називали їх «озвірин», а прийняти їх перед операцією називалось «озвіріти». Цей медпрепарат тимчасово унеможливлював стрес, спричинюваний сильними відчуттям провини або жалю.

Початкову інформацію щодо пігулок ACT було роздобуто в Гарвардському університеті, коли неврологи виявили, що в травмованих пацієнтів, котрі приймали кардіологічні ліки пропранолол, знизився ризик психологічного шоку. Науковці з Вічнозеленого фонду, дослідницької установи Братів, швидко збагнули потенційну вигоду цього відкриття й дістали грант від Міністерства оборони США на вивчення впливу нового медпрепарату на військовиків в умовах реальних бойових дій. Таблетки ACT придушували гормональну реакцію мозку на шок, огиду й страх. Таким чином зменшувалася можливість формування спогадів, що травмували психіку.

Натан Бун ніколи не приймав пігулок АТС або якихось інших протитравматичних препаратів. Якщо ти віриш у те, що робиш, якщо віриш у свою правоту, то відчуття провини тобі не знане.