Розділ 7

омітивши, що Майя кинула погляд на дівчинку, Ґабріел повернувся до Софії та сказав:

— А я гадав, що там загинули всі.

— Усі, окрім Еліс Чен — доньки Джоан. Я знайшла її в ракетній шахті, де її охороняли мої гарненькі королівські змії. Найманці Табула прийшли нас шукати, однак оглянули лишень основний поверх.

— А як ви дісталися Нью-Йорка?

— Доктор Бріґґз поїхала до Остіна, що в Техасі, і поговорила з одним парафіянином нашої церкви, — пояснив Ернандес. — Дехто з нас і досі вірить у несплачений борг. Ми захищатимемо Мандрівників, Арлекінів та їхніх друзів.

— Але чому ж вони приїхали сюди?

— Річ у тім, що ми з Еліс — свідки, — відповіла Софія. — Нас передавали від церкви до церкви, поки хтось не встановив зв’язок із його превелебністю отцем Ернандесом.

— Мушу сказати, що ви не туди приїхали. Я не візьму на себе обов’язок захищати вас і цю дівчинку, — сказала Майя та підійшла до Еліс. — У тебе є бабуся й дідусь? Або тітка з дядьком?

— Еліс утратила дар мови, — пояснила Софія. — Не дивно — після отриманої психічної травми.

— Коли я була в Новій Гармонії, я чула, як вона розмовляла. — Стоячи над Еліс, Майя повільно спитала: — Назви ім’я. Я хочу знати ім’я людини, яка про тебе потурбується.

— Дай їй спокій, Майє, — Ґабріел підвівся з ліжка та присів біля дівчинки. — Еліс... — почав він пошепки, але відразу ж відчув ауру невимовного горя, яка оповивала її. Це відчуття було таким потужним та зловісним, що Ґабріел ледь не впав навколішки. На мить він страшенно пожалкував, що став Мандрівником. Як же його батькові вдавалося витримувати такий біль, що його він сприймав від інших людей?

Ґабріел підвівся та впритул глянув на Майю:

— Вона залишиться з нами.

— Ці двоє зв’яжуть нас по руках і ногах. А нам треба вшиватися звідси, негайно.

— Вона залишиться з нами, — повторив Ґабріел. — Інакше я звідси нікуди не піду.

— Нам не доведеться довго з ними возитися, — зауважила Віккі. — Отець Ернандес має друзів десь на фермі у Вермонті.

— Вони живуть повністю за межами Мережі — без кредитних карток, телефонів, без будь-якого зв’язку із зовнішнім світом узагалі, — додав Ернандес. — Ви можете залишатися там скільки завгодно.

— І як же, ви думаєте, ми туди доберемося? — спитала Майя.

— Треба поїхати підземкою до станції «Центральна». Сьогодні о десятій вечора по гарлемській лінії звідти вирушає потяг. Зійдете в місті під назвою Тен-Майл-Рівер і чекатимете на пероні. Там вас зустріне один наш парафіянин і відвезе на своєму авті на північ.