Розділ З

лово зомбі ніяк не йшло з голови Натана Буна, тихим шепотом проникаючи в його свідомість. Воно було зовсім недоречним у кімнаті відпочинку в приватному терміналі аеропорту біля Фінікса в штаті Аризона. Кімната була обставлена меблями пастельних кольорів, а на стінах висіли фото танцювальників з індіанського племені гопі. Весела молода жіночка на ім’я Черіл щойно подала невеличкій групі пасажирів шоколадні булочки з гарячою кавою.

Бун усівся за дисплейний термінал і ввімкнув свій переносний комп’ютер. За вікном був похмурий вітряний день, і панчоху вітропокажчика тріпало туди-сюди. Його люди вже завантажили на чартерний літак герметичні ящики зі зброєю та куленепробивними жилетами. Відразу після заправки літака пальним Бун і його група мали вилетіти на схід.

Нав’язати поліції та мас-медіа своє бачення подій у Новій Гармонії виявилося аж ніяк не важкою справою. Технічні спеціалісти Братів устигли напередодні зламати захист урядових комп’ютерів і зареєструвати цілий список стрілецької зброї на ім’я Мартіна Ґрінвалда й інших членів комуни. Балістична експертиза й відеозаява Джанет Вілкінс про Божі послання переконали представників влади, що в Новій Гармонії практикували релігійний культ, саме через який її члени наклали на себе руки. Ця трагічна подія виявилася наче здійсненою на замовлення для вечірніх новин, і тому нікому з репортерів не спало на думку розслідувати її ретельніше. Тому про неї швидко забули.

Один з найманців доповів, що якась дитина примудрилася дістатися контрольного периметра, і Бун подумав, що, можливо, то була та сама азійська дівчинка, яку він бачив у комунальному центрі. Коли так, то в подальшому могли б виникнути проблеми, але поліція не знайшла в Новій Гармонії жодної живої душі. Якщо дівчинці вдалося пережити напад, то вона або померла в жорстоких умовах пустелі, або ж заховалася в якомусь із будинків, що пізніше згорів дощенту.

Бун увімкнув систему кодування, вийшов в Інтернет і почав переглядати свою електронну пошту. Серед повідомлень він знайшов багатообіцяльні новини стосовно пошуку Ґабріела Корріґана в Нью-Йорку й негайно надіслав відповідь. Передивляючись інші повідомлення, він знайшов також три е-мейла від Майкла, в яких той цікавився пошуками свого батька. Будь ласка, повідомте про досягнуті результати, писав Майкл. Брати воліють ужити невідкладних заходів.

— От нахабний сучий син! — пробурмотів Бун і відразу ж озирнувся — чи хтось, бува, не почув його? Начальникові служби безпеки Братів здалося недоброю ознакою те, що якийсь Мандрівник безцеремонно віддає йому накази. Так, Майкл зараз був на їхньому боці, але для Буна він однаково залишався ворогом.

Єдиною біометричною інформацією про Майклового батька було фото на водійському посвідченні, зроблене приблизно двадцять шість років тому, і єдиний відбиток пальця біля нотаріально засвідченого підпису. Це означало, що не було сенсу порпатися в загальній урядовій базі даних. Брати мали скористатися пошуковими комп’ютерними програмами й перевірити електронну пошту та телефонні дзвінки на предмет будь-якого обміну даними, в яких ішлося про Метью Корріґана чи будь-яку інформацію про Мандрівників.

Протягом кількох останніх місяців Братам удалося завершити створення нового комп’ютерного центру в Берліні, але Буну не дозволяли користуватися ним для забезпечення своїх таємних операцій. Генерал Неш загадково мовчав про плани керівництва щодо берлінського центру, але все одно було ясно, що він мав забезпечити якісний прорив у майбутній діяльності Братів. Скорше за все, наразі здійснювалися випробування чогось на кшталт програми «Двійник», яка була першим кроком у створенні віртуального Паноптикону. Коли ж Бун поскаржився на брак доступу до комп’ютерного ресурсу, то персонал у Берліні знайшов спосіб тимчасово розв’язати проблему: замість комп’ютерного центру було запропоновано використовувати зомбі, щоб вони допомагали здійснювати пошуки.

Зомбі називався будь-який комп’ютер, інфікований вірусом чи так званим «троянським конем», що давало змогу сторонньому користувачеві потайки контролювати його. Ці потаємні користувачі керували діями комп’ютерів у всьому світі, застосовуючи їх для розсилки спаму або для того, щоб здирати гроші з власників погано захищених веб-сайтів. Якщо власники сайтів відмовлялися платити, то робота їхніх серверів блокувалася або неприпустимо вповільнювалася величезною кількістю одночасно надісланих повідомлень.

Мережі зомбі-комп’ютерів, що називаються бот-нети, можна купити, вкрасти чи перепродати на чорному ринку в Інтернеті. За останній рік технічні фахівці Братів придбали багато бот-нетів у різних кримінальників і розробили нову програму, котра змушувала захоплені комп’ютери виконувати складні й делікатні завдання. І хоча ця система не була досить потужною, щоб охопити всі комп’ютери світу, за її допомогою можна було розшукувати конкретні об’єкти.

Бун почав набирати на клавіатурі команду для комп’ютерного центру в Берліні. Якщо допоміжна система працює, то починайте пошук Метью Корріґана.

— Вибачте, містере Бун...

Від несподіванки він здригнувся й відірвався від роботи. За кілька футів від дисплейного термінала стояв пілот чартерного літака — гладенько виголений молодик у темно-синій уніформі.

— Якісь проблеми?

— Жодних. Ми заправились і готові до злету.

— Я щойно дістав нову інформацію, — сказав Бун. — Змініть наш пункт призначення на аеропорт графства Вестчестер і зв’яжіться з відділом транспорту. Скажіть, що мені потрібна достатня кількість автівок для того, щоб забрати всіх моїх людей до Нью-Йорка.

— Слухаюся, сер. Я зателефоную їм негайно.

Бун почекав, поки пілот вийде, а потім знову заходився натискати на кнопки. «Нехай комп’ютери шукають цю примару, — подумав він. — А я протягом наступних двох днів знайду Ґабріела».

За хвилину він закінчив друкувати й надіслав своє повідомлення до Берліна. Коли він вийшов на асфальтову смугу, приховані вірусні програми вже ожили в захоплених комп’ютерах по всьому світу. Фрагменти комп’ютерного інтелекту почали збиратися воєдино — наче армія зомбі, що беззвучно заповнювала величезну кімнату. Не маючи уявлення про час, вони покірливо чекали, доки надійде команда розпочати пошук.