РОЗДІЛ 3

— Іса, — буркнув Бернард. — Ми наштовхнулися на Корда та його синів. Вони чекали тут, біля мосту, в кущах.

Ісана покачала головою.

— Навряд чи це було щось серйозне.

— Я думаю що було, — сказав Бернард. — Я думаю, він знає, що натворив Біттан, і що Грем цього разу його покарає.

Рот Ісани скривився у посмішці.

— Сумніваюся, що йому сподобається жінка, яку призначили для Дізнання і розкриття злочину.

Бернард кивнув.

— Можливо тобі краще покликати в будинок когось з наших, на всякий випадок. Корди вже спускаються у долину.

Зображення Ісани нахмурилося.

— Коли ти повернешся?

— До полудня, якщо пощастить. Якщо ні, то перед вечерею.

— Поспіши. Я буду тягнути засідання так довго, як тільки зможу, але не впевнена, що хто-небудь, крім тебе, може втихомирити Корда, не проливши при цьому крові.

— Я прийду. Будь обережна.

Ісана кивнула.

— І ти теж. Старий Бітт каже, що Гарадос і його дружина готують бурю не пізніше, ніж вночі.

Таві перевів неспокійний погляд на північний схід, де біліла вершина Гарадоса, спостерігаючи за мешканцями долини Кальдерона. Верхні схили вже обросли білим снігом, а хмари затьмарювали вершину, де злісна фурія високої гори домовлялася з Лільвією, фурією холодних вітрів, принести до неї хмари над великим Льодовим морем на півночі. Вони збирали хмари, як стадо великої рогатої худоби, годуючи їх гнівом протягом дня, і збиралися кинути їх на мешканців долини, коли зайде сонце.

— Ми будемо в гольді задовго до цього, — заспокоїв її Бернард.

— Добре. І, Таві?

— Так, тітко Ісано?

— Ти не знаєш, звідки у Берітти свіжі квіти-дзвіночки?