Нога Амари нила і боліла, і вона ледь стримувалася, щоб не стогнати при кожному кроці, і стискала губи. Бернард, пробігаючи повз замерзлі крижані і засніжені дерева, у кількох ярдах попереду неї, винісся на невеликий підйом і зник з іншого боку. Вона подалася за ним, намагаючись зберегти темп, і оступилася в ямку за підйомом, покриту хрустким снігом та замороженим листям.
Бернард встиг підхопити її, і одразу ж затиснув рукою її рот, щоб вона не видала їх хрипом, який виривався з кожним видихом. Його очі двилися далі, і тоді вона відчула, як він наклав на них завісу невидимості.
Тіні перемістилися і тепер виглядали як красиві візерунки на її шкірі, коли дерева навколо них захиталися і зашуміли, ніби під вітром. Заморожені кущі однак зарухалися — майже непомітно стаючи перед ними, а раптовий запах землі та подрібнених коренів, прикрив будь-які свідчення їхньої присутності.
Через кілька секунд вони почули позаду стукіт копит, і Амара ворухнулася, щоб глянути на підйом, з якого вони спустилися.
— Хіба вони не побачать наших слідів? — прошепотіла вона.
Бернард похитав головою, його обличчя було втомлене.
— Ні, - прошепотів він. — Дерева притрусили сліди листям. А трава зрушена достатньо, щоб закрити снігом інші. Решта це твердий лід і сніг. Та й тіні допомагають приховати те, що залишилось.
Амара повільно відвернулася від підйому, і нахмурилась.
— З тобою все гаразд?
— Втомився, — признався він і заплющив очі. — Це лицарі. Їхні фурії у незнайомому районі, але вони сильні. Мені важко збивати їх зі сліду.
— Фіделіас задіє всі резерви, якщо почне загальне полювання за нас. Це означає також, що він прискорить плани нападу. Наскільки ми близько до гарнізону Кальдерона?
— Кілька сотень ярдів до кінця лісу, — сказав Бернард. — Тоді з півмилі відкритого простору. Всі, хто на цьому боці долини, зможуть нас бачити.
— Можеш ти на хвилі землі понести нас?
Бернард заперечливо похитав головою. — Втомлений.
— Перебігти?
— Не з твоєю ногою, — сказав Бернард. — Тим більше вони на конях. Вони легко доженуть нас і знищать.
Амара кивнула і почекала, поки звук вершників не відплив від них на іншу сторону. — Півмилі. Якщо справа дійде до цього, я з могла би понести нас. Ці вершники використовують земних фурій, так?
Бернард кивнув.
— Деякі деревних.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фурії Кальдерона» автора Джим Батчер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ 29“ на сторінці 1. Приємного читання.