РОЗДІЛ 3

— Твоя тітка мене вб'є.

Таві вищирив зуби.

— Я можу зробити це один. Я буду обережний і повернусь до полудня.

— Не факт. Ти повинен був пригнати їх вчора, — сказав Бернард. — Що тебе затримало?

Таві сковтнув.

— М-м… Я обіцяв зробити комусь дещо. І не встиг зробити обидві роботи до темряви.

Бернард зітхнув.

— Ворон тебе візьми, Таві. Я думав, що в цьому сезоні ти дечому навчився. І що зрозумів, що таке відповідальність.

У Таві раптово заболіло в жиивоті.

— Ви не дасте мені овець, так?

Бернард відповів:

— Я не порушу слова, і ти отримаєш справедливу ціну. Я був би радий допомогти тобі розпочати власне хазяйство. Але я не збираюся віддавати овець, якщо ти втратиш їх. Якщо ти не зможеш показати мені, що зможеш подбати про них належним чином, то нічого не поробиш. На інших умовах я не можу тобі їх дати.

— Ви не давали мені можливості показати, що я можу їх тримати.

— Можливо. Це справа принципу, хлопче. Нічого не дістається задарма.

— Але дядьку, — заперечив Таві. — Це мій єдиний шанс вибитися в люди.

Бернард хмикнув. — Тоді ти, мабуть, був перед вибором… — Він нахмурився. — Таві, що тобі потрібно було зробити, і це щось було важливіше, ніж стадо?

Обличчя Таві почервоніло ще сильніше.

— М-м…

Бернард вигнув брову і сказав: — О, ясно.

— Що ясно?