РОЗДІЛ 4

Ісана підвела очі від води у чаші, і злегка насупилась від роздратування.

— Якщо цей хлопець і вляпається в неприємності, то одразу ж викрутиться. — Осіннє сонячне світло лилося через вікна головної кухні Бернардгольда. Запах випічки хліба з великих печей наповнював кімнату, разом з соусом, яким поливали печеню, перевертаючи м'ясо над вугіллям. Спина Ісани вже нила після ранкової роботи, яка почалася задовго до сходу сонця, і в найближчому майбутньому відпочинку не передбачалося.

Кожного разу, коли вона мала кілька вільних хвилин, вона тратила їх, зосереджуючись на чаші з водою, і використовувала Риллу, щоб обережно стежити за Кордами і Ворнерами. Ворнер та його сини допомагали старому Фредерікові, який, як і його м'язистий молодший син, відповідали за стайню з гарпами.

Корд та його наймолодший син гуляли по дворі. Старший, Арік, взявся за сокиру і весь ранок рубав дрова, спалюючи нервову енергію фізичним навантаженням. Напружена атмосфера зберігалася протягом усього ранку, і відчувалася навіть тими, хто не мав жодної унції водяної магії.

Жінки повтікали від спеки кухні на дворик, щоб перекусити вчорашніми залишками, овочевим супом і вчорашнім хлібом, а також сирами на вибір — вони приготували все тут, а потім винесли у дворик стедгольда, щоб поїсти. Приємно тепле осіннє сонечко освітлювало дворик, нагрівало кам'яні плити на землі, захищені від холодного північного вітру високою кам'яною стіною Бернардгольда. Ісана не приєдналася до них. Від напруги на великому дворі її кидало в дрож, і вона намагалася зберегти свої сили та самодисципліну настільки, наскільки могла, у разі, якщо їй доведеться втрутитись.

Ісана проігнорувала бурчання у власному животі та зосередила увагу на роботі, прислухаючись до відчуттів своєї фурії у дворі.

— Ви не будете їсти, господиня Ісана? — Берітта підняла очі від недбало нарізаної купи овочів, викинувши кілька лушпайок у відро. Гарненьке обличчя дівчини було трохи підрум'яненим, а очі для привабливішого вигляду були підведені чорним. Ісана попередила її матір, що Беріта для таких дурниць ще надто молода, але що з того — дівча вплело свіжі дзвіночки у волосся, а її ліф, зашнурований з навмисним беззаконням, більше давав помилуватися двома блискучими поверхнями, ніж допомагав готувати вечірній банкет. Ісана відчула бажання знайти роботу для неї і зайняти дівку де-інде на цілий день. Берітта часто насолоджувалася тим, як молоді люди змагаються один з одним за її увагу, а з таким ліфом і солодким ароматом свіжих дзвіночків у волоссі вона взагалі змусить їх повбивати один одного, а Ісані і без того вистачало клопоту.

Ісана зміряла дівчину поглядом згори донизу, перш ніж потягнутися до дверцят печі, зя якими одна з двох крихітних вогняних фурій, що регулювали духовку, повідомила, що їй потрібне втручання, щоб виконувати свою роботу. Вона поворушила вугілля кочергою, помішавши його, і побачила, як полум'я затанцювало і піднялося трохи вище, в міру збільшення доступу повітря.

— Як тільки у мене знайдеться час — сказала вона дівчині.

— О, — сказала Берітта, трохи сконфужена. — Я впевнена, що ми скоро закінчимо.

— Ти чисти, Берітта, чисти. — Ісана повернулася назад до чаші. Вода всередині змішалася, а потім подалася трохи вгору, ліплячи з себе обличчя — її власне, але набагато молодше. Ісана сумно посміхнулася до маски. Рилла завжди пам'ятала, як виглядала Ісана в той день, коли вони знайшли одна одну, і завжди з'являлися такою, якою була Ісана — тоді коли ще весела дівчинка, молодша за Берітту, подивилася в тихе лісове озеро.

— Рилла, — сказала Ісана і торкнулася поверхні води. Вода наплила на її палець і легенько потисла у відповідь. — Рилла, — повторилала Ісана. — Знайди Бернарда. — Вона послала зображення з свого розуму до фурії через контакт пальцем: рідний брат, тихі кроки, бурчання, тихий голос і широкі руки. — Знайди Бернарда, — знову сказала вона.

Фурія збурила воду, а потім зникла з чаші, пройшовши через повітря тихою хвилею, від чого Ісана відчула поколювання по шкірі, а потім все зникло.

Ісана підняла голову і зосередилася на Берітті.

— А тепер, — сказала вона. — скажи мені, що відбувається, Берітта?

— Вибачте? — спитала дівчина. Вона почервоніла і схилилася над роботою, ніж поблискував над огірком, знімаючи темну шкірку з блідої м'якоті. — Не знаю, що ви маєте на увазі, пані.

Ісана поклала руки на боки.

— А я думаю знаєш, — вона надала голосу, чіткого і суворого тону. — Берітта, ти можеш мені сказати, де ти дістала квіти-двіночки, чи мені дізнатись самій.

Ісана відчула паніку Берітти, яка танцювала по краях дзвінкого голосу дівчини, яка відповіла: