РОЗДІЛ 11

Серце Ісани стислося у грудях, у горлі заболіло.

— Ні, - прошепотіла вона. — Ні. Мій брат — він не пішов. Він не може піти.

Стара Бітте дивився вниз. — Його серце. Його дихання. Вони зупинилися. Він просто втратив кров, дитинко. І зник.

Приголомшена тиша упала на зал.

— Ні, - сказала Ісана. Вона відчула щось схоже на запаморочення, приголомшення, і їй довелося закрити очі. — Ні, Бернард. — Неправильність такої простої смерті її брата впала на неї як милі залізних ланцюгів. Бернард був її єдиним живим родичем, і вона відчувала його з тих пір, як могла ясно пам'ятати. Вона не могла уявити світ без брата в ньому. Повинно було бути щось, що вона могла б зробити. Звичайно. Він був так близько до того, щоб отримати допомогу, яка була йому потрібна. Якби Корд та його сини не помішали, якби тільки тримались окремо, то було б достатньо двох кваліфікованих заклинателів води, які вилікували би Бернарда, перш ніж будити її.

Нехай ворони візьмуть Корда і його смертельну негідну сім'ю..! Ісана наповнилася люттю. Яке він мав право ставити під загрозу життя інших людей, щоб захистити свою позицію? Бернард зміг би попіклуватися про це. Якби вижив.

Їй потрібен Бернард. Стедгольд не виживе без нього. Таві не потягне.

Таві. Якщо хтось і міг знайти Таві зараз і допомогти йому, це був її брат. Їй необхідна допомога Бернарда. Їй необхідно, щоб він був поряд. Без нього Таві може піти назавжди. Він теж вже може…

— Ні, - повторила Ісана вголос. Вона задихнулася від болю. Вона не могла дозволити Корду убити її брата і Таві всього за один момент. Вона підняла голову і сфокусувалася на Старій Бітті. — Ні, це ще не кінець. Кладіть його у ванну.

Бітта подивився на Ісану, вражено.

— Що?

— Негайно, — сказала Ісана. Вона почала засукувати рукави на рухах. — Отто, Роут, ходімо, і підготуйте своїх фурій.

— Ісана, — прошепотіла Бітта. — Дитинко, ти не можеш цього зробити.

— Вона може, — відповів Отто, голос його був спокійний, його лисина блищала у світлі вогнів. — Це робили раніше. Коли я був молодим, і тільки отримав ланцюг, хлопець Харальда Младшого впав під лід у в ставок. Він пробув там майже тридцять хвилин, перш ніж ми змогли витягнути його, і він вижив.

— Вижив, — сплюнула Бітта. — Він сидів у кріслі, пускав слину і ніколи не заговорив знову, поки лихоманки не забрала його. Ви б це зробили для Бернарда?

Роут скривився і поклав руку на Отто.

— Вона права. Навіть якщо ми повернемо його тіло, його розум може не повернутися з ним.

Ісана стояла перед двома чоловіками.

— Мені це потрібно, — сказала вона. — Таві десь у штормі. Я не маю часу обговорювати це питання. Ви хотіли допомогти мені хвилину тому. Тепер зробіть це або зійдіть з мого шляху.