РОЗДІЛ 40

Амара кинулася до зубців разом з Джиральді і побачила, як маратська орда, під звуки бойових сурм, зроблених з порожнистих рогів якихось величезних тварин, почала рішучий рух вперед, один марат за іншим, а обіч них бігли вовки та хедбани.

— Ворони, — прошепотів один з легіонерів біля Амари. Вона побачила, як чоловік схопився за спис, і необережно змахнув ним. Вона скрикнула, вловивши миготіння і відхилилася від гострого наконечника.

Джиральді спіймав списа рукою, вкритою шрамами.

— Спокійно, — пробурмотів він, подивившись на Амару. Він віддав спис легіонеру. — Спокійно, хлопці.

Орда наближалася. Тупіт тисяч ніг, що били по землі, коли марати почали бігти, піднявся, як далекий грім.

— Спокійно, — повторив Джиральді. Він подивився вгору, вниз, оглянувся по боках і викрикнув:

— Лучники! Щити!

Легіонери підійшли до зубців. Між зубцями стояли солдати з великими стінними щитами легіону. Позаду кожного з них стояв лучник, озброєний луком і товстим пучком стріл. Більшість лучників тепер були гольдерами з Долини.

Марати наближалися, жахливий рев їхніх сурм ставав все голоснішим, і ще більш неприємним. Неспокійний гомін пробіг по лінії щитів.

— Спокійно, — командував Джиральді. Він подивився на молодого стедгольдера, який тримав натягнутий лук біля нього.

— Ти впевнений, що ці хлопці можуть стріляти так далеко?

Лучник піднявся над краєм щита легіонера перед ним.

— Так. Дістанемо.

Джиральді кивнув.

— Лучники! — викрикнув він. — Стріляти!

Вправо і вліво по лінії стіни лучники почали випускати стріли у небо, стоячи поруч із своїм щитовим. Амара дивилася, як найближчий молодий лучник зарядив лук, а потім штовхнув щитовика-партнера своїм стегном. Легіонер опустив щит, лучник вибрав ціль і кут, швидко вистрілив, і стріла полетіла назустріч маратам. Його партнер швидко встав і повернув щит на місце.

Те ж відбувалося по всій довжині стіни. Кожен чоловік випускав стрілу через кожні п'ять-шість вдихів, деякі навіть швидше. Амара стояла поруч із Джиральді за одним з зубців, який не був закритий щитом, і спостерігала за тим, як стріли розсікали повітря і влітали в перші ряди маратів. Вбивча сила стріл алеранських лучників-гольдерів косила маратів і звірів з рівною жорстокістю, всіваючи землю свіжими трупами, які ніби занурювались і зникали у потоці наступаючої орди.

Але орда йшла вперед.

Лучники почали стріляти з відстані у шість сотень ярдів — неймовірна відстань, — як знала Амара. Вони були лісовими мисливцями і майже не поступалися у навичках і вправності лучникам легіону. Якийсь час на стіні не було чути ніяких звуків крім тих, що видавали переміщувані щити, стукаючи до зубців стіни, сурм маратів і гупання тисяч ніг.