РОЗДІЛ 21

Вода маленької річки була холодною і швидкою. Рот Таві зневажив момент, коли Корд всунув його голову у воду, і його вуха запекло і обдало холодом. Таві борсався, але рука стедгольдера була занадто сильна, а пальці щільно тримали волосся Таві. Важкий ланцюг стедгольдера тиснув на плечі Таві. Корд жорстоко натиснув, і Таві відчув, як його обличчя розсуває камені на дні річки.

І раптом цей невблаганний тиск зник. Таві відчув, що його тягнуть за волосся і відкидають убік, він полетів і зрештою приземлився на на щось тепле і живе, що виявилося здивованим Фодом. Таві закрутив головою, змиваючи воду з очей, щоб поглянути на Корда, але хтось стояв між ними, блокуючи його погляд.

— Дядьку! — скрикнув Таві.

Бернард сказав:

— Підводься і відведи Фода звідси, Таві.

Таві піднявся на ноги, обтрушуючись, підняв Фода і сковтнув.

— Що нам робити?

— Ідіть. Я буду розбиратися тут, — сказав Бернард. Потім він повернувся спиною до Таві, залишаючись між Кордом і племінником. — Цього разу, Корд, ти зайшов занадто далеко.

— Нас троє, - закричав Курд, і його сини зайняли позицію за ним по обидва боки. — А ти один. Плюс дурень і фрік, звичайно. Я б сказав, що це ти звернеш свою шию, Бернард.

Земля перед Кордом здибилася, і те, що вилізло з землі, мало кам'яні кінцівки і тіло покрите пластинами з каменю. Таві такого ще ніколи не бачив. Фурія мала довге тіло слайва, але її хвіст був закручений над спиною, і тримався в повітрі, як кільце. Її рот був приголомшливо довгий і наповнений дрібними гострими зубцями. Поки Таві спостерігав, слайв повернув голову набік, відкрив пащу і ревнув — гранітним, глибоким, буркотливим громом.

Поруч з Кордом Біттан зняв накриття з керамічного розжареного горщика. Червоний вогонь вирвався на волю, і склався у вигнуту форму вирощеного змія, який завис у повітрі, готовий до атаки, з яскравими палаючими очима. Високий і стрункий Арік, на іншій стороні Корда, склав перед собою пальці разом, і вітер закрутився навколо нього, піднімаючи поли його плаща у формі, невиразно схожій на великі крила.

— Не роби цього, Корд, — сказав Бернард. Земля поруч з ним зарухалася, і з неї виліз Брутус, широка голова кам'яної собаки опинилася під рукою Бернарда, смарагдові очі зосередили увагу на Кордгольдерах. Брутус висунув великі плечі, з яких посипалася земля і камінці мініатюрними лавинами. Таві бачив, як Біттан змішався і зробив невеликий крок назад. — Ти копаєш свою могилу.

— Хочеш забрати мою землю, — Корд сплюнув, — у мене і моєї родини. Хто дав тобі таке право?

Бернард зітхнув, подивившись угору.

— Не грайся зі мною у праведника, работорговець. Шторм майже тут, Корд. Маєш останній шанс. Якщо ти зупинишся, прямо зараз, ти виживеш, щоб зіткнутися з правосуддям Грема замість мого.

Очі Корда зблиснули.

— Я громадянин, Бернард. Ти не можеш просто так взяти і вбити громадянина.

— Це не твоя земля, — сказав Бернард. — Ми на моїй.

Обличчя Корда вкрилося білими плямами.