РОЗДІЛ 36

Амара поглянула над стіною у той бік, звідки з'явився Бернард — холодний пустий простір, освітлений заговореними лампами, а потім повернулася до Бернарда.

— З вами все гаразд?

Великий стедгольдер підняв руку, його дихання все ще було важким, і повернувся до Джиральді і Піреліуса.

— Я не міг наблизитися достатньо, щоб побачити більше. Легке військо, і рухається швико. Багато хто має луки, і я думаю, що вони несли штурмові шести.

Джиральді поморщився і кивнув.

— Які клани?

— Вовки, Хедбани, — сказав Бернард. Він прихилився плечем до одного з зубців стіни. Амара пішла до котла з водою, що висів на гаках, і, знайшовши ковшик, принесла Бернарду води. Він кивнув їй і випив всю.

— Джиральді, мені знадобляться меч, лати або кольчуга, лук, стріли — все що у вас є.

— Ні, - сказав Пірел, вийшовши вперед. — Джиральді, ти не повинен був давати цьому цивільному коня, тим більше його не повинно бути на стіні, коли ми чекаємо атаки.

Бернард різко повернувся до командувача лицарями.

— Молодий чоловіче, скільки ви прослужили у Легіоні?

Піреліус витримав атаку Бернарда.

— Важливо те, що я в ньому зараз служу, стедгольдер. А ви ні. Це завдання легіонерів — захищати людей королівства. А тепер зійдіть зі стіни і дайте нам можливість робити свою роботу.

— Він залишається, — твердо сказала Амара. — Сотник, якщо знайдеться яка-небудь підходяща кольчуга для мене, принесіть її також.

Джиральді повернувся і вказав пальцем на одного з легіонерів на стіні. Чоловік відразу ж збіг по сходах і кинувся в одну з казарм. І Бернард, і Пірел повернулися, щоб заперечити Амарі.

— Ні, - сказав Бернард.

— Я думаю, ні.

І чоловіки нахмурилися, глянувши один на одного.

Амара нетерпляче зітхнула.